Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або"

— Але яким дивом ви постійно з’являлися на перших шпальтах газет усі ці дванадцять років?

— Я витратив багато грошей на найбільш показово-вульгарні вечірки, які тільки можна було вигадати, і трохи часу на те, щоб мене бачили з відповідним типом жінок. Щодо решти… — він замовк, а після паузи продовжив:

— У мене є деякі друзі, які це знають, але ви — перша людина, якій я звіряюся всупереч власним правилам: я ніколи не спав із жодною з тих жінок. Я навіть не торкнувся до жодної з них.

— Але найнеймовірніше те, що я вам вірю.

Лампа, що стояла на підлозі позаду нього, відкидала на обличчя Франциско — варто було йому нахились уперед — посічені смужки світла. Вираз Франциско промовляв про безневинну радість.

— Якби ви уважно переглянули ті газети, то побачили б, що сам я ніколи нічого такого не казав. Це жінки не тямилися потрапити у друк з історіями про те, що нас із ними бачили в ресторані, та зі свідченнями про мої з ними палкі романи. Ці жінки мають ту ж мету, що й чоловіки, які бігають за жінками, — вони прагнуть набити собі ціну якнайбільшим числом завойованих чоловіків та їхньою славою. Тільки у цих жінках ще більше фальші, адже цінність, яку вони шукають — це навіть не реальний факт: ця цінність полягає у враженні, яке вони справляють, та у заздрощах решти жіноцтва. Що ж, ті стерви отримали від мене те, що хотіли, — але в буквальному сенсі: без претензії, на яку вони розраховували, претензії, що приховує від них їхнє бажання. Ви думаєте, вони хотіли спати зі мною чи з будь-яким іншим чоловіком? Та вони неспроможні на таке справжнє і чесне бажання. Вони прагнули поживи для свого марнославства — і я їм його дав. Я подарував їм можливість вихвалятися перед своїми друзями та потрапити до скандальних хронік у ролі видатних спокусниць. Але чи знаєте ви, що це справляє той же ефект, що й ваш вчинок на суді? Якщо хочете подолати будь-яке нице шахрайство — дотримуйтесь його у буквальному сенсі, не додаючи від себе нічого, щоб проявити його суть. Ті жінки все зрозуміли. Вони побачили: заздрість до того, чого вони не досягли, не дає їм задоволення. Замість самоповаги вигадані історії про романи зі мною вселили в них іще глибше відчуття неповноцінності: кожна з них знає, що намагалась — і зазнала поразки. Якщо її суспільний стандарт цінностей — затягнути мене в ліжко, то вона не може дотягнутися до нього. Думаю, ці жінки ненавидять мене дужче, ніж будь-який чоловік на світі. Проте моя таємниця у безпеці, адже кожна з них думає, що вона — єдина, кому не вдалося, тимчасом як усі решта досягли успіху, тому вона ще палкіше розповідатиме про наш роман і ніколи не видасть правди.

— Але що ж ви накоїли зі своєю репутацією?

Франциско знизав плечима:

— Ті, кого я поважаю, все одно колись довідаються про мене правду. Решта ж, — його обличчя стало жорстоке, — решта вважатимуть мою справжню сутність втіленням зла. Тож нехай дослухаються до того, чому вірять, — перших сторінок газет.

— Але для чого? Навіщо ви це робили? Щоб провчити їх?

— Чорт, ні! Я хотів, щоб мене мали за гульвісу.

— Чому?

— Гульвіса — це чоловік, який тільки й здатен, що цвиндрити гроші.

— Нащо вам така потворна роль?

— Для маскування.

— Нащо?

— З особистих причин.

— Яких?

Франциско похитав головою.

— Не просіть мене про це розповідати. Я й так сказав вам більше, ніж мав. Усе одно ви невдовзі довідаєтеся решту.

— Якщо це більше, ніж я повинен був знати, то чому ви розповіли?

— Бо… вперше за багато років ви змусили мене втратити терпіння.

В його голосі знову з’явились інтонації, що зраджували притлумлені емоції.

— Бо я ніколи так не хотів, щоб хтось знав про мене правду: за винятком вас. Бо знав, що ви зневажаєте гульвіс дужче за інші типи чоловіків, — так само, як і я. Гульвіса? Усе своє життя я любив лише одну жінку, люблю її зараз і любитиму завжди!

Ці слова вирвались у нього мимоволі. Стишивши голос, Франциско додав:

— Я ніколи не зізнався в цьому жодній людині… Навіть їй самій.

— Ви її втратили?

Франциско сидів, утупившись у простір перед собою. За мить безбарвно відповів:

— Сподіваюся, ні.

Лампа освітлювала нижню частину обличчя, тому Ріарден не міг бачити його очей. Бачив тільки рот, покреслений зморшками, що таїли в собі витривалість та химерну урочисту покірність. Ріарден зрозумів, що цієї рани не варто більше ятрити.

Настрій Франциско різко змінився. Він сказав:

— Чекати залишилося зовсім недовго! — і звівся на ноги, усміхаючись.

— Оскільки ви мені довіряєте, — мовив Ріарден, — я хочу відкрити вам власну таємницю. Я хочу, щоб ви знали, що я довіряв вам уже до того, як прийшов сюди. І, можливо, згодом я потребуватиму вашої допомоги.

— Ви — єдина людина, якій я з радістю допоможу.

— З вами пов’язано багато такого, чого я не розумію, проте не сумніваюся: другом мародерів вас точно не назвеш.

— Бо я їм не друг.

Обличчя Франциско весело сяйнуло — він ніби чогось не договорював.

— Отож, я знаю, що ви мене не зрадите, якщо скажу вам, що збираюся продавати ріарден-метал клієнтам, яких сам обиратиму, у тих об’ємах, що вважатиму їх за потрібні, й тоді, коли сам захочу. Зараз я готуюся передати замовлення удвадцятеро більше, ніж те, за яке мене судили.

Сидячи на бильці крісла на відстані кількох метрів, Франциско насупився і схилився вперед, мовчки дивлячись на Ріардена.

— Ви думаєте, що таким чином із ними боретеся? — запитав він нарешті.

— А як би ви це назвали? Співпрацею?

— Ви погоджувалися працювати і виробляти для них ріарден-метал, шкодячи власним прибуткам, ціною втрати власних друзів, збагачуючи випадкових покидьків, які нахабно вас грабували, і приймаючи знущання від них, виправдовуючи це тим, що рятуєте їм життя. Зараз ви збираєтеся робити це, погодившись на роль злочинця, ризикуючи щомиті опинитись у в’язниці, — для того, щоб підтримувати систему, що існує тільки завдяки власним жертвам, тільки порушуючи власні закони.

— Я роблю це не заради їхньої системи, а для клієнтів, яких не можу кинути на поталу цій системі; я маю намір цю систему пережити і не збираюся дозволяти їм мені перешкодити, хоч як би вони ускладнювали мені життя; а ще не збираюся віддавати їм світ, навіть якщо виявиться, що я остання жива людина. Зараз цей незаконний порядок для мене важливіший навіть, ніж