Читати книгу - "Контрольний укол"

підлогу. Доктор холоднокровно констатує смерть. Тепер треба щось вирішити зі знаряддям вбивства і обставити все як родинну сварку. Якщо стерти з ножа відбитки своїх пальців, то там взагалі не буде жодних. Навряд чи б п'яний чоловік став займатися цим. Тоді Хижняк діє таким чином. Він ретельно миє його і кладе до шухлядки столу, а звідти, не залишаючи слідів, дістає інший ніж, вимазує його лезо в кров і залишає біля трупа. І хоча говорять, що завжди хтось щось бачив, цього разу всезнаючі сусіди прогавили. Убивця пішов з місця злочину непоміченим.

А чоловік, який справді прийшов через кілька годин, що називається на «автопілоті», попрямував до свого лігвища — дивану, навіть не заглянувши на кухню, де в цей час лежала його мертва дружина.

Увечері того ж дня, під час чергування, Хижняк йде у відділення і розмовляє з Василем Васильовичем, намагаючись «промацати» його. Надія Миколаївна теж за його дорученням розмовляє з Лопухом, ненав'язливо наштовхуючи його на думку, що інцидент з Коритіною — випадковість, і характеризує її як розсіяну, непрофесійну медсестру. Але начебто все нормально. Василь Васильович не виявляє активності, не б'є на сполох. І офіційна версія — побутове вбивство дружини п'яним чоловіком на грунті ревнощів — сповна їх влаштовує. Злочинці вирішують, що все зійшло їм з рук.

Через деякий час Хижняк вирушає додому до Конєвої доробляти свою чорну справу. «Жалісливий» онук, що наглядає за хворою бабусею, рекомендує його як класного лікаря і свого знайомого. Той оглядає її, пропонує курс лікування, сам особисто робить укол та йде собі. Невдовзі старенькій робиться погано і без надання допомоги вона помирає. Трохи згодом онук викликає бригаду «швидкої допомоги». Ті констатують смерть і рекомендують завтра вранці звернутися у поліклініку за довідкою про смерть. Що родич і робить. Там добре знають цю хронічну хвору і без усіляких сумнівів виписують документ. Справу зроблено. Але згодом переляканий онук повідомляє Хижняку, що до них додому навідувався лікар Василь Васильович і цікавився долею його бабки.

Касьянов поглянув на мене, ніби вимагаючи пояснень.

— Так, — сказав я. — Після Ваших витончених бесід і натяків на мою причетність до злочину я зрозумів, що довести свою невинність я зможу тільки тоді, коли відшукаю справжнього вбивцю. Я пішов на квартиру Конєвої, щоб поговорити з нею. Але там уже господарював її онук і нічого цінного я від нього не почув. Зате у цьому випадку сусіди виявили пильність. Подруга хворої, що живе у квартирі навпроти, забігала до неї на хвилинку, і повідомила мені, що до Серафими Андріївни, мабуть, приходив новий дільничний терапевт. Але в поліклініці, куди я звернувся, з'ясувалося, що їхню дільницю обслуговує лікар-жінка і що викликів від Конєвої не надходило. Значить, вирішив я, тут діяв все той же «чорний доктор», і він — чоловік. Це міг бути або Вербовий, або Шерстюк. На Циркуля я тоді й не подумав.

— Ось! — сказав слідчий. — А Хижняк вирішує скомпрометувати Вас, щоб, по-перше, Вам ніхто не повірив, а по-друге, якщо вийде, взагалі прибрати Вас з лікарні. І ще — посварити Вас із Вашою дівчиною, — ми мимоволі переглянулися з Вікою. — Так-так, він був дуже добре обізнаний про вашу дружбу. Хижняк придумує хід з ремонтом холодильника, споює Вас, доливаючи непомітно горілку в пиво. А потім, наче ненавмисне, повідомляє про зв'язок Ігоря Петровича з Вікторією. Ви засмучені і вже самі вимагаєте спиртного. А йому лише цього й треба. Потім він діє за заздалегідь наміченим планом. Везе Вас на квартиру до дівок легкої поведінки, кладе одну з них з Вами в ліжко і фотографує пікантну сцену. А наступного дня ці фотографії опускає в поштову скриньку Вашої подруги.

Касьянов витримав паузу, щоб я трохи прийшов до тями від підлоти цієї людини, потім додав:

— Надалі Хижняк виявляє удавану турботу, рятуючи Вас від похмілля, і з радістю дізнається, що його план спрацював: Ви поскандалили у відділенні, і Вас виганяють з роботи.

Мені стало соромно за те, що я незаслужено образив свого завідувача і що він постраждав через мене. Напевно, щось подібне відчула й Віка, тому що вона раптом запитала:

— А хто і за що вбив Віктора Тихоновича?

— А чому Ви вирішили, що його вбили? — здивувався слідчий.

— Він живий?! — вигукнули ми всі разом.

— Живий. Але про нього окрема розмова. Ми торкнемося цього трохи пізніше. Просто тут переплелися дві історії, одна з яких стосується особисто Шерстюка.

Капітан знову поглянув на мене.

— Василю Васильовичу, скажіть, як Ви довідалися, де перебуває Вікторія?

— Випадково. До мене у палату поступила хвора з гіпертонічним кризом. Вона — донька Пономаренко: ну, тієї хворої, що до мене приходила, а потім загинула. По чоловікові вона — Рикова.

— Ясно, — кивнув головою Касьянов.

— Вона і розповіла, що її чоловік з якимось доктором тримають у них на дачі дівчину. Я відразу відчув, що це Віка! А як Ви дізналися? — у свою чергу запитав я.

— Бо ми за Вами поїхали. На той час ми вже стежили за Вашими діями. І нас дуже здивувало, що Ви раптом серед білого дня зірвалися з роботи і кудись помчалися. А тепер послухаймо дівчину, — і ми разом зі слідчим подивилися на Віку. — Що сталося тієї ночі у відділенні? І як Ви стали заручницею?

Вікторія захвилювалася, але переказала все чітко: і про події у палаті, і про Циркуля. Все, аж до того моменту, як я знайшов її у підвалі.

— Та-ак, — поспівчував їй захисник правопорядку. — А зараз я висвітлю цю тему з іншого боку.

З Віктором Риковим Хижняка звів його перший замовник. Віктор хотів якось тихо, без розголосу позбавитися тещі, а тут