Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мед з дікалоном 📚 - Українською

Читати книгу - "Мед з дікалоном"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мед з дікалоном" автора Юрій Камаєв. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 67
Перейти на сторінку:
class="book">Вже на виході з лікарні до полковника підійшов лікар.

— Полковнику, може, вам це якось придасться. Я вмію читати по губам і знаю, що шепотів старий перед смертю.

— І що?

— Він просто молився...

Trinity

Мережа лише здається безладом, нагромадженням айпішок, доменних імен, форумів, чатів, ефтіпі-серверів, веб-ресурсів. У всьому є система. Вона мусить бути, бо хаос має властивість до самоорганізації. Контора дещо запізнилася і лише нещодавно взялася наводити там лад. У всьому винні старі пердуни, що керували Конторою донедавна. Вони визнавали лише традиційні методи роботи — топтунів, стукачів, ліквідаторів. Та наш мудрий Президент вчасно змінив керівництво. Ще трохи — і ми би програли боротьбу за мережу. Бо ж бардак, або ж хаос, починається в головах. Моя робота — мурувати стіну. Ні, не матеріальну. Такі не довговічні, їх потім руйнують і камінці з них продають, як сувеніри. Я ж мурую стіну у свідомості, перегороджую цим муром людям мізки. А далі вони народять дітей і вже самі їм змурують стіну. З любов'ю — камінчик до камінчика.

Я працюю в Конторі у відділі протидії інформаційним диверсіям. Моя спеціалізація — інтернет-форуми. Звати мене Ярема, Lvovjanin, Сармат, Юнона, Кіт, Pravoslavnyi, Zaporozhets, Russ, Lusiya, Petropavlovsk, Sarmat, Даша. Я люблю свою роботу — тут я завжди різний. Можу бути чоловіком, а можу й жінкою. Я мешкаю в Івано-Франківську і в Лондоні, в Ярославлі і в Нью-Йорку. Я живу в Мережі — різноманітне і цікаве життя, наповнене сенсом і спілкуванням.

А що вдома? Маленька однокімнатна з нудними шпалерами в дрібну квіточку, протерте м'яке крісло, пачка позавчорашніх сосисок в холодильнику, і телевізор. А що по ньому можуть сказати нового для мене? Я знаю те, що вони говоритимуть завтра, знаю, що скажуть їхні опоненти, і знаю, що їм відповість Президент. Це все є на тому папірці, що роздають нам на щоденній планьорці. Новини не стаються — їх створюють. Справа лише в тім, хто — ми чи вони.

Ось, мало не пропустив потрібний пост.


Irina> Ми сповзаємо до тоталітарної системи. Фашизм — це реальність. Невже ніхто не помічає?


Швидко відповідаю:


Sarmat> Дамочка, тєбє би мужика надо, чтоби тєбє із своїх куріних мозгов мислі ізвлєкать било нєкогда і на форуми, гдє умниє люді общаются, нє совалась.


Юнона> Я в Лондоне жіву. Здєсь всьо то же. Спецслужби все конроліруют. Так і должно бить.


Кіт> Ето всьо амерікоси мозги тєбє засралі. У нас нормальноє государство. Нужен порядок.


Вона щезла. Я уявив її на хвилю — дамочка років тридцяти, в окулярах. Освіта вища, мабуть, технічна, живе самотньо. Для такого психологічного портрету вистачає двох-трьох постів. Нічого чудесного — простенька прикладна психологія. Заміжня не буде стільки часу висіти в мережі. Пише більш-менш грамотно, хоча часом губить коми. Мережевим сленгом не користується. Таку обхамиш — і вона заплаче. Ось, закопилила губу від образи і закрила браузер. На цьому форумі вона більше не з'явиться. Інтелігенція, блін, культура... Здається, ще Дзержинський казав: «Коли чую слово культура, рука сама тягнеться до маузера». Ги-ги, звісно, знаю:). Це слова Геббельса. Але Залізний Фелікс під ними теж із задоволенням підписався б.

Інший монітор:


Trinity> Людожерський терористичний режим. Мо' вже не треба офіціоз тут проганяти? Capмат, забий си об мур.


Тінейджерка, напевно, жує жуйку, поки це пише. Розумна — не використовує відіменний нік, готовий закластися — ходить через анонімні проксі. Що ж, цікаво...

— Відділ ідентифікації, перевірте нік Trinity.

Якесь шарудіння, і заспаний голос відповідає:

— Не прослідковується ланцюжок анонімних проксі-серверів. На третьому ми її загубили. Це поки все...

Усміхаюся до себе. Що ж, падонковскій ми вчили на курсах і навіть складали екзамен. Чи зачот?


Sarmat> В бабруйск животноє.


Pravoslavnyi> Ето всьо жиди, жиди воду мутят. Всьо тіше становіться чистий звон колоколов канонічєского православія. Когда в странє бардак — оні богатєют.


Lusiya> Trinity, думаєш, тут всьо красиво? Любой поліцейській посрєді уліци может остановіть тєбя і провєріть документи. А еслі нєт Нью-Йоркской регістраціі — забєрьот в участок. У ніх всьо то же, что і у нас.


Trinity> Sarmat-Pravoslavnyi-Lusiya, таварісч майор

1 ... 61 62 63 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед з дікалоном», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мед з дікалоном"