Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

і первісно означало «плем'я», «народ», «люди», «всі» — СРС, 606); до вайш'їв іще входили землероби, ремісники й торговці. Крішна та його старший брат Балвір виросли серед пастухів. Дочки й дружини пастухів — гопі були закохані в Крішну і під його чарівну сопілку водили радісні хороводи. Через це Крішна мав епітет Гопінатх, тобто «Цар пастушок»; інші його епітети, що містять компонент Гопа-: Гопеша- «Пастух/Цар-бог», Гопендра — «Індра пастухів», тобто «Владика пастухів», Гопаті — «Господар/Батько худоби» тощо. В Індії і сьогодні є свято гопаштамі, яке відзначається того дня, коли Крішна, за переказами, став пастухом. Сучасне індійське місто Гваліор раніше називалося Гопагірі, тобто «Пастух/Цар-гора».

Компонент Гопа як перший або другий компонент входить у двоосновні імена, давні й сучасні. Ім'я Гопачандра мав цар, що правив у VI ст.: — чандра тут означає «місяць», а все ім'я тлумачиться як «Цар/Пастух-місяць». Це ім'я тотожне імені Крішначандра; видозмінену дещо форму його має відомий індійський письменник Крішан Чандар, твори якого не раз перекладалися українською <172> мовою і автором цих рядків. У середньовічній пам'ятці «Океан сказань» кашмірського поета Сомадеви (Сома теж означає «Місяць») згадується цар Дгармагопа — «Захисник дхарми/віри», яке тотожне іменам Дгармапа, Дгармапала, Дгармапаті.

Синонімами імені Гопа є Гопака (мовою хінді — Гопак), Гопала (Гопал), Гопалака (Гопалак), Гопаті. Наш знаменитий гопак має прямий стосунок до цих імен. Крішна — пастуше і воїнське божество, і гопак, дослівно «пастушок» був їхнім ритуальним танком. Показово, що гопак був і найулюбленішим танком запорозьких козаків.

Таким чином, імена Гопа й Махіпа виявляються семантично тотожними. Первісно походячи з термінів на означення правителя, царя, вони з часом стали популярними чоловічими іменами, причому переважно для вихідців із воїнського стану.

Ще одне прізвище, цікаве в цьому плані, теж засвічено в Білоцерківському полку — Рай та похідне від нього — Райко. Козак Юрко Рай служив у Антонівській сотні, а Дмитро Райко — в Коростишівській (РВЗ, 190, 199). Рай у мові хінді означає «князь», «цар», «поміщик». Сюди ж лягає і циганське рай — «ватажок», «начальник», «циганський барон». Як відзначає академік Олексій Баранников, індолог і уродженець Золотоноші, рай — сучасна вимова давньоіндійського радж, раджа — «цар». Після імені слово рай має значення «пан», «добродій» (Лаллу, 178). Рай, як і його різновид рой, часто вживане як окреме прізвище і як компонент у двоосновних іменах: Крішнадева Рай та Рагхунатх Рай — індійські правителі XVI ст.; Райдас — середньовічний релігійний діяч; Раммохан Рой (1772–1833) — відомий реформатор індуїзму; Монмотхо Рой — бенгальський письменник, автор першої в Індії п'єси про Тараса Шевченка; Амрітрай — сучасний індійський письменник, син Премчанда, класика індійської літератури (1880–1936). Справжнє імя Премчанда — Дганпатрай Шрівастав; перше оповідання його з'явилося українською мовою ще 1926 року саме в перекладі О.Баранникова, чия індологічна діяльність починалась у Києві.

В Індії існують назви Райгарх, Райчур, Райпур; остання назва тотожна назві Райгородок на Черкащині. Від чоловічого імені Рай жіноча форма — Рая або Раїса, дослівно «Правителька», «Цариця», що їх мають наші відомі сучасниці, зокрема, Раїса Іванченко й Раїса Кириченко. Раджпути, дослівно «царські сини», що населяють теперішній штат Раджастхан («Країна царів»), мали в середні віки розгалужену родовідну структуру, яка відбилася в їхніх титулах і прізвищах. Групи чи роди раджпутів очолювалися ватажками або вождями, що називалися рао, рай, рават, раут (пор. українське прізвище Реут та похідні від нього). Згодом вони склали поміщицький прошарок, тобто місцеву шляхту. <173>

Таким чином, лише в Білоцерківському полку «Реєстр» засвідчує три типи козацьких прізвищ із однаковою семантикою: Мазепа, Гопя, Рай. Що підтримує тлумачення прізвища Мазепа як «правитель», «володар», «цар».

Проте цими важливими для нашої розмови прізвищами Білоцерківський полк не обмежується — у ньому є ще кілька цікавих козацьких прізвищ, одне з них — Балвір; таке ім'я, як ми вже знаємо, мав старший брат Крішни. У Білоцерківській сотні служили Андрушко й Васько Балвіри (РВЗ, 170, 171) й Сахно Балбиренко (175), в Антонівській — Гнат Балвір (190). Ім'я Балавіра (мовою хінді — Балвір) із санскриту означає «Могутній воїн/герой»; якщо Крішна був воїнським і пастушим божеством, то Балвір — землеробським, атрибут і зброя його — плуг, через що він має епітети «Плугодержець» і «Озброєний плугом». Перекази мовлять, що Крішна й Балвір народилися відповідно з чорної та білої волосини бога Вішну, тому вони — Чорнобог і Білобог. Обоє братів мовби антиподи: якщо Крішна синюватошкірий і має жовте вбрання, то Балвір — золотавошкірий і має синє вбрання. Ця протилежність підкреслюється і в «Махабгараті»: Крішна виступає на боці пандавів, а Балвір — на боці кауравів, Крішна хотів віддати сестру Субгадру за пандава Арджуна, а Балвір волів видати її за каурава; врешті-решт Арджун викрав Субгадру собі в дружини при активному сприянні Крішни.

Дружиною Балвіра, що полюбляв спиртне й мав запальну вдачу, була царівна Реваті; вона походила з країни Сураштри («Прекрасної країни») в Північно-Західній Індії — ця частина Індії виявляє топонімно-гідронімні паралелі з Україною. Тут колись жили ядави, тотожні літописним ятвягам, а з ядавів і походили Балвір та Крішна. Братом Реваті був Реват, батьком — цар Райват, а дідом — цар Рева; всі імена пов'язані із санскритським раї «багатство», «скарб»(СРС, 539), як і рай — «правитель», «цар». А прізвищ Рева та похідних від нього чимало в «Реєстрі» — тільки в Канівському, Корсунському та Черкаському полках їх зафіксовано 9.

Раму з «Рамаяни» й Балвіра ріднить те, що Балвіра також називають Рамою або Баларамою (мовою хінді — Бальрам), тобто «Могутнім Рамою». Об'єднує їх і число «сім»: Рама — сьоме втілення Вішну, а Балвір — сьома дитина Васудеви, батька обох братів. Відповідно, Крішна — восьма дитина і восьме втілення Вішну, якого «Велесова книга» називає Вишень або Вишній.

Ще одне ім'я Балвіра — Баладева (мовою хінді — Бальдев) і собі відбилося в козацьких прізвищах — Болудей і Білдей. Перше мав козак Переяславського полку (Заворицька сотня) Федір Болудей (343; до <174> речі, у Воронківській сотні цього ж полку сотником був Богдан Кришненко); друге прізвище мав козак Чигиринського полку (Бужинська сотня) Тиміш Білдей (35). У тій же Заворицькій сотні був і Максим Бамбиренко (345); прізвище це, очевидно, з первісного Балбиренко, бо як індійці (точніше, пенджабці), мають дві форми