Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

І я знайшла поглядом бойового темного мага із нашого потоку. Один із близьких друзів Етклонера. А ось самого мерського синочка на зборах не було. Дивно, що він пропускав такі події. Зазвичай повз нього нічого не проходило.

– Так вирішив офіцер Найр і його величність, – коротко відповів директор, спустившись сходами. – Магістр Лайло, передаю ці юні обдарування у ваші руки.

І все почало рухатися. Адепти потягнулися всередину відділку, щасливо й посміхаючись, в передчутті пригод.

Сен теж відмер, кинув на мене якийсь нечитаний погляд, ніби це все я організувала, а йому майся, і пішов слідом за адептами.

А ось директор трохи сповільнив крок, проходячи повз мене. Відповів на мій стриманий кивок і вже, здавалося б, збирався піти, але все ж таки зупинився.

– Я не знаю, що це все означає, але дуже сподіваюся, що ти проявиш розсудливість. У деяких випадках, варто прислухатися до більш досвідчених колег і не пхати голову в петлю, Трісс. Тим більше, що в тебе вона досить розумна та світла. Цінна, я сказав би. Не змушуй мене сумніватися у своїх висновках.

І не чекаючи моєї відповіді покрокував далі розчищеною від снігу доріжкою.

Загалом, я готова була дотримуватися всіх його порад. Можливо, навіть погодитися на підписану практику та квиток у незвідане майбутнє. Щоправда, не до столиці з маленькою цілительською. Далі. Від серцевого болю та розчарування в чоловікові.

Але... я хотіла довести розслідування до кінця. Заради Мел, Мейтроуз. Заради Горенґвіля, де я знайшла притулок та дах. І… заради себе самої. Тому що я не можу жити спокійно, не отримавши всі відповіді.

І деякі я планувала витрусити з начальства прямо зараз. Наскільки взагалі можна щось витрусити з темного мага!