Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Бачили те жерці ідольські, тяжко гнівалися на апостола святого, важко сприймаючи те, що богів їхніх розбивали, ідолопоклоніння ж винищували, жертовники їхні, які були для них прогодуванням, спустошували. Підійшовши тому до брата царевого Астиагіса, намовили його стратити Вартоломея і відімстити за кривду богів їхніх. Той же, час зручний вибравши, взяв апостола святого і мучив його в граді Алвані у Великій Вірменії, тоді на хресті стрімголов розіп'яв. Апостол же святий, радіючи, страждав за Христа, Господа свого, на хресті ж стрімголов висячи, не переставав промовляти Боже слово, вірних-бо у вірі утверджував, невірних же переконував пізнати істину і від пітьми бісівської до світла Христового навернутися. Кат не стерпів цього, звелів шкіру з нього здерти. Святий і те катування терпів, наче в чужому тілі, не змовкаючи богословив і славословив Господа. Врешті кат звелів із шкірою і голову йому відрізати. Аж тоді замовкли богомовні уста, коли відняли голову від тіла, що само залишилося висіти на хресті ногами до неба — всім показуючи дорогу апостола в горішнє. Так прийняв кончину апостол Христовий Вартоломей святий. Після багатьох болів і трудів прийшов до безболісного спокою в радість Господа свого. Вірні, що були при його кончиниі, взявши з хреста його чесне тіло, і голову, і шкіру, поклали в олов'яній раці в тому ж Алванському граді у Великій Вірменії. І подавалися чудесно від мощей апостольських хворим зцілення, через те багато хто з невірних приєднувався до Христової Церкви. Коли минуло досить часу, кати того краю, потьмарені ідолобіссям, чуючи і бачачи чуда, які були від апостольських мощей, але не бажаючи пізнати Божої сили, взяли ті святі мощі з олов'яною ракою і вкинули в море. Рака ж олов'яна легко, наче лодія, на водах гойдалася й до острова Липара" пристала. Було ж одкровення єпископові Липарського града Агатонові про мощі апостольські, водами принесені. Прийшов єпископ із клиром і з усім народом на берег моря і знайшов мощі. Дивувалися всі, що не потонули вони у воді, а легше від лодії здолали до них такий довгий морський шлях. І прославили велич Божу, взяли раку з мощами й до своєї церкви з псалмоспівом і радістю внесли.

Не годиться ж мовчанням проминути, що про святого Вартоломея написано в житії преподобного Йосифа Піснеписця. Той преподобний, отримавши якусь частку мощей Вартоломея, святого апостола, приніс їх у свою обитель, що поблизу Царгорода, і збудував окрему церкву в ім'я апостола, і частку мощей його у ній з честю поклав, і часто його у видінні сонному бачити удостоювався — велику до нього любов і віру мав. Бажав же празник того святого апостола прикрасити похвальними піснями, але не смів — сумнівався, чи угодне буде святому Вартоломеєві те його діло чи ні. І молився старанно до Бога і Божого апостола, аби подав йому про те вістку й аби премудрість зверху було йому даровано добре вірші пісенні написати. Коли він молився про те з постом і сльозами сорок днів і день пам'яті апостола зближався, у навечір'я празника бачив святого Вартоломея на вівтарі, у білі ризи одягненого, що відхиляв вівтарну завісу і кликав його до себе. Коли ж Йосиф підійшов ближче, взяв апостол святий книгу Євангелія з божественної трапези і поклав її на груди Йосифа, кажучи: "Хай благословить тебе правиця всесильного Бога і хай витечуть на язик твій води небесної премудрости, хай серце твоє буде оселею Духа Святого, співи твої хай насолодять вселенну". Те мовивши, святий Вартоломей-апостол став невидимим, а преподобний Йосиф невимовної радости сповнився і, благодать премудрости в собі відчувши, весь пройнявся вдячністю. І з того часу почав писати церковні гимни і канони, ними не лише одного святого апостола Вартоломея празник прикрасив, а й багатьох святих, найбільше ж Пречисту Божу Матір багатьма канонами вшанував, також і єрарха Миколая. І наповнив Церкву святу красними піснями, звідки й ім'я Піснеписця здобув. Ми ж за всіх них славимо Христа, Спаса нашого, з Отцем і Святим Духом славленого від усього творіння навіки. Амінь.

Цього святого Вартоломея деякі вважають Натанаїлом, якого Пилип до Христа привів. Наче Вартоломей і Натанаїл то один чоловік, Натанаїл на ім'я, прізвиськом чи за батьковим іменем Вартоломей, тобто син Толоміїв, бо слово "вар" у єврейській мові тлумачиться як "син". Як же і Христос Господь до святого Петра-апостола мовив: "Блаженний ти, Симоне, вар Йона, тобто, сину Йони". І сліпець єрихонський називався Вартимій, тобто син Тимія. Так і цей святий апостол наче за батьком називався — Вартоломей, син Толомія. Ім'я Толомій серед євреїв було давнє і поширене, як же зрозуміло зі Старого Завіту в Ісуса Навина у 15-й главі, 14-му вірші, і в книгах других царських у 3-й главі, 3-му вірші. Тож власне Вартоломеєве ім'я могло бути Натанаїл. Так гадають з таких причин: і тому, що Вартоломеєве прикликання на апостольство в Євангелії не згадано, лише Натанаїлове; і тому, що три євангелисти — Матей, Марко і Лука, — згадуючи Вартоломея, не згадують Натанаїла, а Йоан-євангелист, згадуючи Натанаїла, не згадує Вартоломея і показує Натанаїла з апостолами на риболовлі й коли вони бачили Христа Господа після Воскресення. Говорить-бо: "Були разом Симон Петро, і Тома, і Натанаїл, і сини Зеведея, й инші". Але є ще й инші в тому розбіжності: наприклад, Пролог у 10-ий день місяця травня називає Симона Зилота Натанаїлом, а инші вважають Натанаїла одним із сімдесятьох учнів Христових.

Про Алван-град, де постраждав Вартоломей святий, хай хтось не думає, що то край Алванійський: инший то край Алванія у Європі, инший же град Алван у Великій Вірменії в Азії. Є й инші міста, що так називаються, про що пише ономастикон.

У той самий день житіє, подвиги і страждання святого апостола Варнави

Святий апостол Варнава був одним із сімдесятьох апостодів. Ім'я його перед апостольством було Йосиф, а потім прозвали його Варнавою, як же наступне виявить слово. Народився він на острові Кіпр від батьків левитського єврейського роду, з якого й попередні великі пророки Божі були: Мойсей, і Аарон, і Самуїл. Прабатьки Варнави через війни в Палестині перейшли до Кіпру. Були ж батьки його вельми багаті: мали поле поблизу Єрусалиму, повне не лише садових і земних плодів, а й будинком прекрасним прикрашене, дім-бо свій там мали. З того часу, коли святий пророк Ісая написав: "Блаженний, хто має насіння своє у Сіоні, і дім собі в