Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Був же в граді тому чоловік на ім'я Стахій, незрячий сорок років — святі апостоли молитвою очі тілесні йому відкрили, проповіддю ж Христовою і душевні очі просвітили, охрестили його і перебували в домі його. Розійшлася ж слава по цілому граді, що Стахій сліпий прозрів, і зібралося багато людей у домі його, і навчали святі апостли тих, що прийшли до них, віри в Христа Ісуса. Принесено ж було багато недужих — і всіх зцілювали молитвою, і бісів з людей виганяли, через те багато людей повірили в Христа і хрестилися від святих апостолів. Антипат же града того мав жінку, на ім'я Никанора. її вкусила змія, і лежала хвора при смерті. Чувши про святих апостолів, що були в домі Стахієвому, які всі хвороби зцілюють словом, звеліла рабам нести себе до них, коли не було її чоловіка вдома. Й отримала від них подвійне зцілення: і від зміїного укусу на тілі, і від бісівського враження душею зцілилася — повірила в Христа після навчання їхнього. Коли прийшов антипат до свого дому, розповіли йому раби, що жінка його навчилася вірити в Христа від подорожніх якихось чоловіків, що перебувають в домі Стахія. Антипат же розгнівався вельми, звелів зразу апостолів схопити, Стахіїв же дім вогнем спалити. І було за велінням його. Зійшлося ж багато людей єрапольських, і схопили святих апостолів Пилипа і Вартоломея і святу діву Маріям. Волочили їх вулицями, б'ючи і насміхаючись з них, тоді вкинули до темниці. Після цього сів антипат на судищі судити проповідників Христових. Зібралися до нього всі жерці ідольські, і жерці єхидни, що загинула, і жалілися на святих апостолів, кажучи: "Помстися, антипате, за безчестя богів наших. Відколи-бо ті подорожні увійшли в град наш, спорожнів вівтар великих богів, забули люди приносити їм звичні жертви, загинула ж і почесна богиня наша єхидна, і цілий град сповнився беззаконня — не жити тому волхвам тим". Тоді антипат звелів стягнути одяг зі святого Пилипа, кажучи: "Мають бути чари в одязі його". Стягнувши, не знайшли нічого. Також і Вартоломея роздягнули. Коли ж підійшли до Маріям, хотівши оголити її дівоче тіло, раптом їм перед очима стало наче полум'я вогненне. Вжахнулися ж нечестиві — утекли від лиця її.

Засудив же ігемон апостолів святих на розп'яття. Спершу святого апостола Пилипа, провертівши п'яти його, шнуром зачепили, стрімголов розіп'яли й камінням кидали в нього. Після цього святого Вартоломея розіп'яли при стіні храму. І почався раптом землетрус великий, і розверзла земля уста свої, і пожерла антипата, і всіх жерців єхидни, і людей невірних багато з ними. І був страх великий на всіх вірних і невірних. І закричали всі, що залишилися, до святих апостолів, аби помилували їх і попросили за них Бога свого, єдиного істинного, щоб і їх земля не пожерла. І зразу поспішили відв'язати Вартоломея, Пилипа ж не могли швидко звільнити, бо високо був повішений, а найбільше тому, що таке було Боже благовоління, щоб апостол Його таким стражданням і смертю перейшов із землі до неба, до якого ж ноги його звернені були. Висів так святий апостол Пилип, молився до Господа за ворогів своїх, щоб відпустив їм гріхи їхні і щоб просвітив умові очі їхні, щоб побачили й пізнали істину. Господь же схилився до його молитов і зразу звелів землі вивести поглинутих людей живими, лише антипат з жерцями єхидни залишилися в безодні. І всі великим голосом Христову силу визнавали і прославляли і бажали хрещення. І вже хотіли вони святого Пилипа з дерева зняти, та передав він у руки Христові святу свою душу. Мертвого його зняли. Сестра ж його по крові, свята Маріям, що чисто дівство своє берегла, бачила страждання і смерть святого брата свого Пилипа. Зняте з дерева його тіло з любов'ю обіймала і цілувала і веселилася духом з ним, що добре закінчив свій шлях. Вартоломей же хрестив усіх, що повірили в Христа, і поставив їм Стахія єпископом. Тоді поховали чесне тіло святого апостола Пилипа. На місці ж тому, де текла кров святого апостола, через три дні проросла виноградна лоза — на знак того, що святий апостол Пилип, проливши свою кров за Христа, насолоджується вічною веселістю з Господом своїм у Царстві Його.

Святий же Вартоломей із блаженною дівою Маріям, поховавши святого Пилипа, кілька днів пробули в Єраполі, і, добре утвердивши у вірі новозібрану Христову Церкву, розлучилися там, кожен пішов своєю дорогою. Свята Маріям пішла у Ликаонію, де й переставилася до Господа, а святий Вартоломей пішов в індійські краї і затримався там досить часу, трудячись, ходячи містами й селами, благовістуючи і зцілюючи недужих іменем Христовим. Просвітив же багатьох, і церкви побудував, Євангеліє від святого Матея, яке із собою носив, мовою їхньою переклав і віддав їм. Ще ж і те, що мав єврейською мовою, у них залишив. Через сто літ і більше переніс його до Олександрії Пантин, філософ християнський. Вийшовши з Індії, пішов святий Вартоломей до Великої Вірменії. Коли він туди прийшов, ідоли, точніше біси, які в ідолах перебували, замовкли, наостанок голосом сильним видавши, що Вартоломей мучить їх і виганяє. Не лише з ідолів, але й із людей утікали нечисті духи з приходом апостольським. І через те багато приходило до Христа. Цар того краю, на ім'я Полимій, мав доньку біснувату. її устами вигукував біс: "О Вартоломею, і звідси виганяєш нас!" Цар же, те почувши, звелів знайти Вартоломея. І коли апостол Христовий до біснуватої підійшов — зразу втік з неї біс, і стала царівна здоровою. Тоді цар, хотівши винагородити святого, послав до нього верблюдів, навантажених дарами: золотом, сріблом, бісером й иншими коштовними речами. Він же, убогий духом, нічого не потребував, відіслав те назад цареві, кажучи: "Я не ці речі купую, а душі людські шукаю. Якщо їх знайду і в небесне введу, тоді купцем великим перед Господом моїм постану". Від тих його слів розчулився цар, повірив у Христа з усім домом своїм — й охрестив апостол святий Полимія-царя, і царицю його, і доньку зцілену, і багато кого з бояр, і людей незліченно,