Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Бо мужність – це найбільша мудрість. Кристал говорить нам, що тільки з мудрістю ми можемо бути сміливими. В іншому випадку це безглузда нерозсудливість. Я вибираю цю відповідь тут, тому що розумію, що наш вибір осмислений.

,

Він подивився на отця Демона і відповів: Насправді, навіть якби народ Крус не зробив такого вибору, я б дозволив це зробити народу Хейзел. Але я радий бачити, що серед народу Круз є і такий далекоглядний мудрець. Це свідчить про те, що ненависть між народом Круз і народом Хейзел не є нерозв’язною. У нас багато спільного. Можливо, в катастрофі на полі бою ми навчимося бути толерантними і прощати.

Отче Демонд, у цей момент я виступаю не як пророк народу Хейзел, а як друг народу Круз, як друг усіх тут, які дихають цим містом і стикаються з його остаточною долею.

?

Пророк Сальма голосно сказав: Я хотів би запитати всіх, чи ви все ще пам’ятаєте завіт між народом Хейзел і народом Круз тисячу років тому?

.

Вельможі якусь мить дивилися один на одного, відчуваючи сором у серці. Вони, діти Добіана, господарі цього міста, на очах у чужинця, який прийшов здалеку, не наважилися жити і померти з цим містом.

Серця багатьох людей навіть здригнулися в той момент, хоча це сталося лише на мить. Невдовзі страх смерті взяв гору. Можливо, багато людей, відчувши струс у цей момент, все одно врешті-решт вирішать піти, вибрати життя і врятувати власне життя.

.

Але цей момент вони запам’ятають на все життя.

.

Згадайте двох людей, які стояли в цей момент один навпроти одного в цьому залі.

Згадайте історію, яка сталася в останню мить виживання цього міста, згадайте, що були люди, які пожертвували всім заради слави і цивілізації народу Круз.

.

І це була спадщина цивілізації.

Отець Демонд глибоко вдихнув. Він уже отримав усе, що хотів. Він підвів голову і подивився крізь глибокий купол ратуші, дивлячись туди крізь світлове вікно.

.

Похмуре небо в цей момент було дещо сліпучим.

,

Спогади про минуле немов повернулися в його серце. Він пережив усе, що Діомед говорив йому раніше. А все тому, що це місто несло в собі минуле і спогади про нього, а також минуле багатьох людей. Він ніс у собі ще більше слави та історії.

.

Добіан може піти в минуле, але це місто – ні. Вона житиме в серці кожного вічно.

І в той же час вона житиме вічно.

.

Саме завдяки словам Сальми заповіт, який мовчав тисячу років, був омолоджений. Можливо, він все ще був відомий лише як союз між Клоак-Бей і народом Хейзел, але колись у нього була назва, і він називався Священна Клятва.

Можливо, незабаром це ім’я знову згадують, і отець Демонд вважав, що прихід цього дня може бути не за горами.

!

Він повільно сів і сперся на своє місце. Він не пам’ятав, що сказав клерку, але ця коротка розмова, яка тривала лише одну ніч, нарешті закінчилася. Обидві сторони розходилися, і ситуація була хаотичною. Час від часу до нього підходили вельможі, щоб попрощатися. Він взагалі не пам’ятав облич тих людей.

Клерк вів протокол засідання, а потім кожна сторона взяла його копію і покинула Добіан. Незабаром народ Хейзел приєднається до біженців з усієї затоки Клоак і перетне гірський хребет Зламаний Меч на півдні, щоб знайти реальний вихід.

.

Дейдермон заплющив очі і відчув, як його напружені нерви нарешті розслабилися.

.

Можливо, народ Хейзел стоїть перед вибором між життям і смертю, але хіба Клоак-Бей не був тим самим? У ці дні він ледве міг спокійно спати. Він не знав про фіаско, якого зазнав народ Хейзел на півночі. Він знав лише, що вони втратили будь-який зв’язок з імперією після падіння Чорного Місяця.

Без підтримки імперії вони не змогли б протистояти вторгненню народу Ліщини.

Не кажучи вже про те, що на півночі Клоак-Бей було хмарно протягом кількох місяців. Протягом дня в більшості районів на північ від Добяна було чітко видно стовпи диму, що піднімаються в небо, а вночі можна було побачити, як полум’я злітає в небо. Ніхто не знав, що відбувається в регіоні Банкл і імперській столиці.

Коли він медитував, то завжди відчував, як кипить море магії. Сила сутінків, здавалося, ставала дедалі сильнішою з кожним днем. Деякі новини з півночі також нагадали йому про деякі таємниці Святого Собору.

.

Кришталева армія, очевидно, була іклами та кігтями сутінків.

,

Однак розвідники, послані на північ, не змогли повернутися, коли перетнули Літл-Ліф-Хілл. Те ж саме стосувалося і малих флотів. Втративши кілька корветів, герцог Діомед відмовився від плану.

.

Піднесене море тільки-но вступило в штормовий період. У мирні часи ніхто не наважувався б увійти в море в цей час, не кажучи вже про те, коли хвиля магії наростала.

За словами тих, хто повернувся з півдня, нагір’я Рокезі стало новим внутрішнім морем. Всі дороги до Анзерути були відрізані, якщо тільки не перетнути гірський хребет Зламаний Меч. Однак на південь від гірського хребта Зламаний Меч знаходилася територія Звіролюдей-Левів. З тих пір, як фортеця Анзерута була завойована Звіролюдьми-Левами, ніхто не знав, що відбувається на рівнинах Слонової Кістки.

Вихід був повністю відрізаний, і Клоак-Бей став ізольованим місцем у морі.

,

У ці дні тінь півночі поступово переміщалася на південь. Неминуча загроза змусила його сісти і домовитися з народом Хейзел.

.

У цих переговорах йому потрібно було не тільки забезпечити безпеку Добіана і Клоак-Бей, а й виживання всієї імперії і Святого Вогняного собору.

,

На щастя, вперше він зрадів, що його ворог, а точніше, його супротивник, виявився досить мудрим і ясним.

.

Він зробив усе, що міг. Тепер майбутнє Клоак-Бей було в руках Богині Долі.

. 5 .

Подія була написана трохи із запізненням. Е5 пройшла. Не хвилюйся.

1365

Розділ 1365

Вона пішла

Дельфайн простягнув тканину Брандо і гірко посміхнувся. Брандо взяв ганчірку і побачив написані на ній красивим почерком слова Дякую. Крім цього, більше нічого не було.

.

Табір маленької дівчинки вже був порожній. Брандо подумав, що зовсім не помітив, коли вона пішла. Здавалося, їй не просто так пощастило, що вона змогла так довго подорожувати самотньою по Таучикському болоту.