Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

- Так? Цікаво як це?

Я посміхнувся. Нахабно посміхнувся. Коли я оглядав Лію з ніг до голови, вона, як завжди, блиснула своєю природною красою. Вбрана у короткі шортики і майку, створюючи враження, наче сама природа вирішила підкреслити її привабливість. І, відверто кажучи, це дуже приємно вражало мої очі та моє серце. А ще, ой-як грає мені на руку зараз!

Мої пальці м'яко сковзнули по оголеній шкірі Лії, викликаючи в неї легке тремтіння. Вона здригнулась, але швидко відігнала цей момент, як ніби нічого не відбувається. З кожною миттєвістю, мої пальці підіймалися вище по її нозі: від щиколотки до коліна, потім вище, підкоряючись моєму бажанню досліджувати кожний дюйм її тіла. Але це була лише початкова стадія гри, бо я рішив не зупинятися тут. Лія дражнить мене, і я вирішив, що час відповісти взаємністю, зіграти у цю гру і дати відсіч.

Мої пальці обережно проникли під майку. Я чув, як тяжко та гаряче починає дихати білявка, продовжуючи удавати, що все під її контролем, а я тим часом вигравав.

Я прокладав шлях пальцями вздовж її боку, дотикаючись до контурів тіла. Мої дотики стали м'якими та рішучими, і я продовжував рухатися вгору, до її живота, потім знову в бік, огортаючи її спину.

Медитативно піднімаючись вздовж її хребта, я випадково зачепив лямки її бюстгальтера, зупинившись на мить, щоб відчути їх ніжну структуру. А потім, з такою ж легкістю, спустився назад, повертаючи руку до себе.

- На добраніч, мила!

Посміхнувшись, я швидко поцілував її ноги, якимось чином здавалося, що це може бути простим жестом, але для мене він був підтвердженням чогось більшого.

А потім я так само швидко зник у своїй кімнаті, залишивши її під враженням. Проте перемога на кілька раундів вперед не зробила мені легше.

Спустивши погляд на свою праву долоню, я ще відчував тепло її шкіри, відбитого від моїх пальців. Мої руки все ще трохи тряслись від збудження, а кожне дрібне тремтіння ставало знаком жаги, що досі тліла у мені.

Потрібно було кілька разів пройтися туди-сюди по кімнаті, щоб відновити внутрішній спокій. Я міцно стиснув потилицю, намагаючись заспокоїти пульсуючі думки. Коли я нарешті почувався трохи краще, вирішив припинити думати про те, що відбулося.

Швидко знявши футболку, я вже мріяв, як розвалюсь на ліжку, дозволяючи собі зануритися у спокій моря нічного світу, яке сповнене величного місячного сяйва. Проте перед моїми очима все ще мерехтів образ Лії, нагадуючи про те, що її присутність була неминучою навіть у темряві.

- Ні, - двері в мою кімнату різко відчинились, змушуючи мене повернутись. Але навіть без світла, я одразу ж зрозумів, що це вона. – Це не може так закінчитися!

Мій поспіх став спусковим механізмом, що запустив ланцюг подій: Амелія, мов магніт, раптово притягнулася до мене. Це була мить, коли кожен наш крок, кожен наш рух, був відчуттям, ніби ми випадково відкрили власний закон фізики, який змушував нас невпинно притягуватися одне до одного. І в цій пристрасті, в цьому нестримному бажанні розтанути один в одному, наші губи знаходили одна одну без зусиль, навіть у цій темряві, де ми були вирвані з реальності й поглинуті світом нашого власного вогню.

Я вкотре з легкістю підняв дівчину, проте цього разу, вона залишилась притиснута до мого тіла. З кожною секундою ми просто втрачали контроль над всім. Ми не могли дихати, ми взагалі нічого не могли з собою зробити. Проте і зупинитися, ми також не могли, та й навряд чи, ми цього хотіли.

Я тримав долонями стегна Амелії, а вона обіймала моє обличчя, як завжди. Здається, я дійсно забув своє життя до цієї навіженої та до нестями прекрасної білявки! У мене було небагато дівчат, але ніхто з них не викликав у мене стільки емоцій, скільки вона змогла за такий короткий час.

- Лія, я… - прошепотів я, намагаючись зловити хоч трішки повітря.

- Що? – вона легко усміхнулась, схиливши голову убік, як завжди це любила.

- Я можу ще зупинитись, якщо ти скажеш мені «стоп», хоч це буде і складно.

- А ти чув від мене «стоп»? – я заперечно похитав головою. – Тоді не зупиняйся, прошу!

Я швидко підійшов до ліжка та обережно поклав дівчину на нього. Вона декілька секунд просто слідкувала за мною, а потім підвелась на коліна, очікуючи поки я ляжу.

- Чого ти хочеш, Лія? – здивовано підняв брови.

Вона змовчала, а потім штовхнула мене, аби я скоріше схилився до своєї подушки. Я спостерігав за її очима, відчуваючи, як вона майстерно переступає через мої ноги та сідає на мене. Хоча Амелія мовчала, її посмішка промовляла, що цього разу вона перемагає. Окей. Я не був проти. Мені любиться програвати саме їй.

Її руки потяглися до країв майки, і за мить вона вже лежала на підлозі. Хоча я бачив Лію в купальнику, зараз все виглядало абсолютно по-новому..

- Поцілуєш мене? – вона, не приховуючи, зволожила свої губи, проводжуючи дивитися у мої вічі.

- Ти прекрасна, -  я поклав свої долоні на тіло дівчини, від чого вона видала ледь помітне зітхання, а вже через секунду накрив її губи своїми.