Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

— Я не б'ю дівчат, — цідить крізь зуби Нікіта, — але, якщо зачепиш Машу, пошкодуєш. Зрозуміла?

Мілчин погляд виблискує блискавками, але відповісти вона не встигає, лунає гучний окрик фізрука:

— Зарічна! Ти що, справді в басейн звалилася? Казав же, дивись під ноги! До інфаркту мене довести хочеш? Чи до в'язниці?

Він підбігає дуже переляканий, хапається за серце, і мені його навіть шкода. Звісно, якби я потонула, його б посадили до в'язниці. Але мені не хочеться доносити на Мілку, нехай він вважає, що я недолуга й незграбна. 

— Чого дивитеся? Ідіть перевдягайтеся, — махає руками фізрук.

Біля самої роздягальні стягую рушник і шукаю очима Ляшка. Він стоїть біля входу в чоловічу роздягальню і дивиться на мене дивним, задумливим поглядом. Помічаю, що багато хлопців із класу дивляться так само незрозуміло. 

— Дімо, дякую тобі, — простягаю йому рушник.

— Нема за що, — хитає головою Ляшко і несподівано додає: — Ти дуже вродлива, Машо.

На мить втрачаю дар мови. Я? Вродлива? Я не помилилася? Зі своїм великим ротом і товстими губами? Ще й в окулярах. Ну, може в нього такий смак...

— Я чекаю на тебе на вулиці, — каже Топольський різким тоном, відтягуючи мене від Ляшка і підштовхуючи до входу в жіночу роздягальню.

— Гаразд, — покірно відповідаю і йду переодягатися.

Коли сушу волосся, до мене підходить Олена.

— Чому ти не носиш лінзи? — запитує вона, і я мало не впускаю фен. Вимикаю його і повертаюся до однокласниці.

— Не можу, сльозяться очі. Після операції, якщо зір не відновиться, можна буде спробувати.

— У мене лінзи. І я давно їх ношу, ти спробуй, Маш. Може, спробуй іншого виробника? Я теж очкарик, але про окуляри вже й не згадую, а корекцію робитиму після випускного.

— Дякую, Олено, — вдячно посміхаюся, і вона посміхається у відповідь.

— Забий на цю курку, вони з Аліскою — дві душніли. 

Настрій одразу піднімається. Одягаюся, дістаю телефон і бачу непрочитане повідомлення в месенджері. Ігровий бот. Серце сіпається і завмирає.

«Ви керуєте машиною?»

Набиваю «Ні», а в самої від нехорошого передчуття здавлює легені.

«Для вас є нове завдання».

І від того, що я бачу, мені стає погано.