Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Саня, ти про що? Що за наклеп? Нічого зайвого я ніколи не кажу. А те, що моя Лікуся, як я бачу, наважилась на вивчення нової мови, тільки радує мене. Ти ж моя розумниця, — поцілував чоловік ще раз у вуста свою дружину, котра полохливо втупилась поглядом у підлогу.

Олександр помітив скованість рухів Анжеліки та те, як власницьки поводив себе з нею Харитон. І це йому здалося дивним. Він здогадувався, що той ревнує свою дружину, тому не бажав їх спілкування, але це йому не було нині перепоною. Щастя Ліки — ось, що було метою Сашка. І хвилину тому він сам бачив цю емоцію дівчини в дії. Тепер же, коли позитивна емоція зникла, Саша не міг дозволити, щоб хтось заборонив їй відчувати цей стан, щоб хтось завадив їх взаємодії.

— Хм, цікаво. Даниленко, розтлумачиш може трохи? Бо щось я не допер, — не спасував Сашко і кинув сумнівному чоловіку виклик. — Спершу ти кажеш мені, що Анжеліка передумала вивчати французьку, коли насправді в неї цього і в думках не було, а тепер радієш, що вона все ж наважилась на це. А потім ти повідомляєш їй, що я, нібито, мега зайнятий, тому не зможу її навчати, хоча це не є правдою аж ніяк, але наразі стверджуєш, що це все неправда? Вибач за мою французьку, enculé** ти suce ma...***, — прокашлявся і не договорив, але продовжив: — але щось тут не сходиться.

Харитону аж у роті пересохло, від такої явної агресії від Сашка. Та він продовжив тримати себе гідно й теж пішов у наступ:

— Гей, брате, що ти там пробубнів на своїй хвранцюзькій? Можна повільніше, щоб я встиг перекласти?

— Я питаю в тебе, навіщо набрехав нам? Не хочеш, щоб я навчав Анжеліку? Ревнуєш?

— Друже, ти про себе високої думки, як видно. Ти десь там далеко. З чого б мені ревнувати до тебе? До того ж моя дружина кохає мене й ні на кого іншого не проміняє такого чоловіка. Вона знає, як їй пощастило зі мною. Так, Лікусь? — зиркнув зосереджено на дружину Харитон.

Анжеліка від підвищеної уваги до себе заклякла. Серце шалено стукотіло. Їй здавалося, що чоловік застукав її не за уроком французької, а за зрадою... Чомусь все обурення, яке ще вчора вона націлювала на вчинок свого чоловіка, нині зникло. А втім, Ліка воліла зникнути б і сама...

— Нехай так. Але все ж ти нас все одно годував брехнею, — продовжив наступ Сашко. — Та на щастя, нам вдалося обіграти тебе. Як бачиш, твій задум тріснув, що мильна бульбашка. Анжеліка розповіла, як ти повідомив про скасування мною наших уроків.

— Брехня. Обіграти. Що за словечка, Саня? Не знаю, про що ви там говорили, але ніякого задуму не було. Що за маячню ти наговорив тут? Кохана, може ти поясниш? Що ти там вигадала? — перевів Харитон стрілки на свою бліду жінку. — Лікусь, ти ж спочатку сама вирішила нічого не вчити. Передумала? Що ж. Це чудово! Я тішуся, що ти надумала. Але навіщо своєму репетитору розповіла, мовляв, це я щось намовив на Саню?

Ліка від такого тиску, від колючого погляду чоловіка, який нібито вганяв у неї ножа, вся зіщулилася. Вона втямила, що попереду на подружжя чекає важка розмова. А нині ж треба було вирішувати, чий бік зайняти. Сашко чи Харитон? Харитон або Сашко? Те, що Харитон хитрував і мудрував було вже остаточно зрозуміло, проте її бентежила його позиція. Він був ладен обмовити свою дружину? І заради чого?

На благо, на допомогу Ліки прийшов кмітливий Сашко:

— Не треба всіх псів спускати на Анжеліку. Та й дурного із себе вдавати теж тобі не пасує, чувак. Давай відверто, добре?

— Відверто, кажеш? Друже, добре. Тоді дай мені відповідь, як вам вдалося вийти один на одну? Це ж Ліка тобі написала, так? Лікусь, ти знайшла номер Сані в моєму телефоні, так? — знову пильно на Ліку глянув її благовірний. Цього разу Ліка вже здивувалась сильніше, тому глипнула на чоловіка теж. Її розгнівало те, як Харитон намагається вийти з води сухим, адже це і для нього було занадто.

— Облиш цей цирк, Даниленко, — ніяк не вгавав Олександр. — Мені написала не Анжеліка, а Марфа. Це з її допомогою ми з'ясували, що ти дещо сплутав карти.

— Марфа?! — сполошився Даниленко. — Ти що ж, друже, спілкуєшся з моєю сестрою? Я щось не зрозумів. А Вадим знає? Хоча, що за питання. Звісно ж не знає. Бо якби знав, ти б не спілкувався з його дружиною. Саня, вона заміжня, вгамуй свої амбіції. Я не впізнаю тебе. Мужики не чіпають заміжніх дівчат. Куди ти тулишся, брате? — занервував навсправжки, а втім, і переграв дещо, зверхній та брехливий вискочка. Йому конче потребувалось пошити в дурні цього розумника з ноутбука. Подумки він швидко вигадував, як прудко та промітно можна це зробити, щоб потім дістатися сестри та з нею ляси поточити, розуму навчити, як пхати носа в чужі справи...

— Харитон, — зморено звернувся до хитрого лиса Сашко та зітхнув. — Давай з теми не з'їжджай. Твоя сестра, звісно, красуня, але ж я не падлюка, щоб до неї загравати. Знаєш, я не палаю бажанням з тобою породичатись після того, як дізнався, що ти брехливо мурло. Але вибач. Навчати твою дружину французькій я буду. Ти цьому не завадив. Зрештою, вона ж вільна людина. Про оплату не переживай. Курс за Ліку сплатила Марфа. Ось так.. Між іншим, Даниленко, а як твоє нове авто? Купив? Прилив? Чи ще ні? Щось питаю в Анжеліки, а вона ні сном ні духом про це. Поясниш?

У Харитона, якого вже вдруге за вечір поклали на лопатки, нині вже й лице перекосилось. Він подарував позирк коханій, в надії знайти в ній підтримку, але натрапив цього разу на лід. Збагнув, що сьогоднішній вечір вже напевно стане незабутнім, бо доведеться йому довго та нудно заливати в жіночі вуха абищиці. Втім, то все буде потім. Першочергово Харитон бажав завершити цю нестерпну розмову з Сашком.