Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коли повертається веселка 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли повертається веселка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли повертається веселка" автора Анастасія Винник. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 87
Перейти на сторінку:
мишачого кольору.

– Це ще шо за споруда? – процідив Тік крізь зуби.

– Доброго дня! – вигукнула жінка, наближаючись швидким кроком. – Бачу, вас зацікавили роботи наших учнів.

– Так, певною мірою, – відповів Тік.

– Ви відвідувачі чи тут вчиться ваш родич?

– І те, і інше, – сказав Тік, чухаючи підборіддя.

– Вам щось впало в око?

– Шо ви маєте на увазі?

– Ну, якщо вам сподобалась картина, ви можете її купити.

– Та? Це цікаво.

– Бачу ви вподобали картини Дмитра Ладного? Він дуже талановитий, він лівша, як Леонардо да Вінчі.

– Це ж треба! – Тік поглянув на Жору. – А ти казав Рембрант! Не Рембрант він, а Леонардо да Вінчі. І куди підуть баб… гроші, якщо я придбаю картину?

– Сімдесят відсотків академії, тридцять автору.

– Це ж гоп… е-е… грабіж.

– Зовсім ні, це допомога студентам.

– Ну нічого собі, допомога! Жора, ти колись чув про таку допомогу?

– Це грабіж, – підтакнув Жора і насупився.

Тік знову поглянув на годинник.

– Все, досить ганяти повітря, – буркнув він і пішов до виходу.

Пані розчаровано дивилась йому вслід.

На третьому поверсі Караваєв став навпроти аудиторії номер тридцять сім. Невдовзі з-за повороту з’явився Жора, в руці він тримав морозиво на паличці. Тік ствердно кивнув, і Жора зупинився біля дошки оголошень.

Пролунав дзвінок – і в коридор вийшли студенти. Притискаючи руку до щоки, Караваєв не відводив очей від дверей.

Дмитро вийшов разом із дівчиною, вони про щось розмовляли.

Серце Тіка зойкнуло – у ході цього хлопця було щось знайоме, а що, Тік не міг зрозуміти, і це його розізлило. Насупивши брови, він подав Жорі знак, і той попрямував до Дмитра. Зрівнявшись із ним, охоронець перечепився, замахав руками, і вже розтоплене морозиво впало юнакові на голову.

– Вибачте. – Жора витягнув із кишені носовичок і почав витирати морозиво з волосся і плечей хлопця.

Він говорив усілякі нісенітниці і стрибав навколо потерпілого, що втиснув голову в плечі. Дівчина і решта студентів спостерігали за цією картиною.

– Як це я так, ну і дурне! – Жора витягнув ще одну хустинку і знову почав витирати волосся хлопцю. – Я погано бачу, треба окуляри купити. – Із цими словами він підійшов упритул…

– Боляче! – вигукнув хлопець, відскочивши від Жори і притиснувши руку до голови.

– Ще ось тут, трошки, – Жора повитирав Дмитрові вухо. – Здається, все, – він оцінив поглядом свою роботу. – Вибачте, – витягнув із кишені папірець номіналом п’ятсот гривень і простягнув хлопцю. – Це на хімчистку.

Скривившись, Дмитро тер голову, а дівчина швиденько вирвала гроші з пальців Жори і, схопивши за рукав спантеличеного приятеля, відтягнула його до вікна.

Жора поглянув на Тіка і, самовдоволено всміхаючись, пішов до сходів.

– Давай смаркальник! – вимагав Тік, сівши до машини.

Він надів окуляри і обережно розгорнув носовичок.

– Жоро, ти молодець! – вигукнув він, дивлячись на руді волосинки. – Тепер поїхали до Андрія.

– А може, ну його, того смердюка? Я тільки вчора чистив салон. Давайте, я йому просто носа розіб’ю – і будемо мати ще одну хустинку для аналізу.

Караваєв задумався.

– Домовились, тільки бурун йому не зламай. – Він пристебнув пасок безпеки. – Хоча ні, не треба. Горбатого могила виправить. Доведеться тобі потерпіти його сморід. – Тік засміявся і одразу став серйозним. – Жоро, за скільки часу ти метнешся в Бровари?

– Туди й назад? Ну… – Жора почухав чоло. – Годин одинадцять, якщо гнати.

Тік подивився на годинник:

– Тоді зробимо так: їдьмо додому, я сам повезу Андрія в лабораторію. А ти давай у Бровари, до Олександра Гавриловича, нехай дасть тобі кров Роми.

– Скільки?

– А я звідки знаю! Скажеш, для аналізу ДНК. Тільки Олі ні слова!

* * *

Пізній сніданок занесли в палату. Поснідавши, Таня довго телефонувала Осоці на мобільний, але він не відповідав. Секретар стверджувала, що його немає на місці, а коли буде – невідомо.

Таня жалкувала, що зранку все дійшло до бійки, коли до палати зайшов Тарас Олегович.

– Вибачте, що не запитав вашого дозволу на візит вітчима. Це помилка, яка більше не повториться. Знаєте, коли ви прийшли до мене вперше, я був неприємно здивований, що вас ніхто не навідує. І, звичайно, я зрадів, коли до вас прийшов родич…

– Навіщо ви розповіли йому про мої стосунки з сином?

– Вибачте, я хотів якнайкраще, – тихо мовив Тарас Олегович після мовчанки.

– Я хочу побути на самоті.

– Добре, я зайду пізніше.

Голова гула від запитань. Ні, Таня не думала, що на неї чекає смерть – всі думки, весь її смуток були занурені в сором. Не той, підлітковий, що змусив її втікати світ за очі з Жовтоводська, а інший, жорстокіший. Він не змушував

1 ... 62 63 64 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли повертається веселка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли повертається веселка"