Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

Більшість віршів, поміщених у зошиті, песимістичного характеру.

Вірш «Де сон, де сни, де тисячі синів…» за своїм змістом ідейно-шкідливий. В ньому автор, зокрема, пише:

Той сон і син не гойдані ніким

Хіба що рабством

Де не живи, їх образу не лиш!

Бо не почуєшся як збрешешся ти раптом

І станеш підспівайлом стягачів

Що над тщемяльством тщенародів в світі

Деруть удень, здирають уночі

І дух і шкіру й сльози не промиті.

21. Відкритий поштовий художній конверт без штемпелів, на якому синім барвником написана адреса отримувача: «Львів-41, Спокійна, 13. Антонів Олені» та адреса відправника: «252179 Київ-179, Чорнобильська, 13-а, 94 Стус В. С.»

В конверті знаходиться рукописний лист, виконаний зеленим барвником на одному аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату. Текст листа починається зі слів: «25.1.80 р. Дорогі Олено, Зенку, Тарасе! Дякую за привітання…» і закінчується словами «…Щиро ваш Василь. Уклін друзям!».

В листі автор, Василь Стус, тенденційно описує судовий процес над Миколою Горбалем, згадує «проводи» Павла Стокотельного, в чорних фарбах змальовує своє життя в Києві після повернення з заслання.

В цілому лист за своїм змістом ідейно-шкідливий.

22. Загальний зошит «Арт. 1110 Ціна 14 коп. III кв. 1964 р.» у картонній обкладинці голубого кольору з 40 аркушами білого паперу в клітинку. Записи в зошиті виконані зеленим і червоним барвниками та простим олівцем, починаються зі слів: «Левек: «Без великих доктрин не может быть…» і закінчуються словами: «…Де свободи чортма — там музи — бранки».

В зошиті поміщено всього шість рукописних віршів під назвами: «Ти знаєш, Земле, де лимон цвіте…», «Тихо тиша, стежка волохата…», «Не бог — а борг. Не голубінь — біла…»; «Брехня брехні і правда вся — брехня…»; «Село, колгоспна вітчина…» і «Безпашпортний і закріпачений…».

Вірші «Ти знаєш, Земле…», «Тихо тиша…», «Не бог — а борг…» ліричного змісту.

У віршах «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Їх автор з ворожих нашому суспільству позицій зводить наклеп на радянську дійсність, політику КПРС щодо села, при цьому колгоспників називає «кріпаками», «рабами» «знедоленої України».

Так, у вірші «Безпашпортний і закріпачений…» наклепницьки твердиться:

Безпашпортний і закріпачений

Сліпий колгоспний мій народ!

Катований, але не страчений,

Рабований, але не втрачений,

Тебе знайшов я на добро…

І де ти стільки лих не мався,

Як ліз покірно під обух…

На зворотній стороні аркуша у продовжені названого вірша в тексті, що починається словами: «Село, колгоспна вітчина…» автор, зводячи злісні наклепи на радянський державний і суспільний лад, пише:

Село, колгоспна вітчина

Знедоленої України,

ще спить. Воно не йде до нас,

а тільки шле за сином сина

від золотих пшеничних піль

від труднощів і від кріпацтва…

…кріпак —

безпашпортний вже тридцять років

Солона слава як ропа

Карбує переможні кроки

З соціалізму в комунізм

(з старого рабства до нового)

нові раби — в країні скрізь

зате ж нові, і слава Богу.

Вказані віршовані тексти, що починаються зі слів: «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» є варіантами одного вірша.

23. 78 аркушів жовтого нелінованого паперу з загального зошита розміром 21,5 × 29,4 см, скріплених трьома металевими скріпками. Більшість аркушів чисті, тільки на окремих містяться рукописні тексти, виконані різнокольоровими барвниками. Записи починаються зі слів: «Пісні одного острова…» і закінчуються словами: «La S.C.». На деяких аркушах видно сліди відриву.

В зошиті поміщені слідуючі записи:

• помітки стосовно справи Миколи Горбаля, в яких згадується адвокат Васютина та відмічені адреси свідків;

• чернетка листа, що починається зі слів: «Вельмишановна пані Пул-т. …». Як вбачається в тексту, лист призначався для зарубіжного адресата. В ньому автор дякує за вітальні телеграми та запроси навістити англійських колег, разом з цим тенденційно описує своє життя в Києві, повідомляє, що йому встановлено адміністративний нагляд, згадує Мешко О. Я., називаючи її учасницею «Українського правозахисного руху»;

• замітки відносно Олеся Євгеновича Шевченка та Віталія Шевченка, зокрема відмічено про те, що в них дома були проведені обшуки, після чого їх заарештовано. Вказується, хто проводив обшуки та що було вилучено;

• помітки про те, в чому саме звинувачувався Юрій Бадзьо, засуджений за антирадянську діяльність та інше.

24. Саморобна збірка віршів у картонній палітурці голубого кольору, розміром 15,5 × 21 см. Збірка містить 35 аркушів білого нелінованого паперу з машинописним текстом (не перший примірник) віршів під загальним заголовком «Коронування опудала». Автором віршів значиться Ігор Калинець. Згідно «Змісту» в збірці поміщені вірші: «Коронування опудала», «Нинішня весна», «Осмислення порога», «Осмислення вечора», «Автопортрет», «Стихотвори про непевність», «Стихотвори про кріхітних людей», «Замок», «Приготовлення до осені», «Вигадана кохана», «Хроніка осмислень» і «Стихотвори про зречення».

Більшість віршів абстрактні і позбавлені конкретності.

25. Електрографічна копія машинописного тексту обвинувального висновка по кримінальній справі № 47 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича за ст. 62 ч. I КК УРСР, всього — 34 аркуші, зшитих у лівому верхньому куту сірою ниткою.

По тексту обвинувального висновка є багато поміток, виконаних простим олівцем.

26. Відкритий поштовий художній конверт з адресою отримувача: «м. Київ-179, вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94» та адресою відправника: «м. Луцьк, вул. 50 років Жовтня,