Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

В конверті знаходиться поштова листівка з рукописним текстом, що починається зі слів: «Христос воскрес! Шановний Василю Семеновичу…» і закінчується словами: «…з повагою Микола. 2.IV.1980 р. Луцьк».

В листівці автор поздоровляв Василя Семеновича і його дружину з «нагоди свята Великодня!» і повідомляє, що він найшов собі місце серед будівельників, поступив учнем в учбовий комбінат, де вивчає будівельний кран.

27. Дві касети з фотоплівками. Під час огляду плівки були проявлені, ніяких зображень на них не виявлено.

28. Військовий квіток офіцера запасу БЯ № 017458 на ім’я Стуса Василя Семеновича, виданий 27 грудня 1961 року Калінінським військовим комісаріатом міста Горлівка Донецької області. У військовому квітку вказано, що Стус у 1959 році закінчив Донецький державний педагогічний інститут, з 12 жовтня 1959 року до 16 листопада 1961 року проходив службу в лавах Радянської армії. В 1961 році здав екзамени на офіцера запасу і звільнений в запас у посаді командира стрілецького взводу з званням молодшого лейтенанта.

29. Експонована фотоплівка з 36 кадрами, на яких зафотографовано машинописний текст статті Анджея Киевского «Карл Юнг. Архетип в символике сновидений», що починається зі слів: «Этот этюд являється…» і закінчується словами: «…заслуживает внимания. Анджей Киевский».

В статті йдеться про психологію формування сновидінь.

30. Дві чорно-білі фотокартки розміром 9 × 12 см, на одній з яких зображене запущене приміщення церкви, а нижче напис: «Скоро в Донбассе не будет церквей. В Донсоде закрытие церкви приурочили к октябрьским торжествам». На другій фотокартці зоображено вогнище, а нижче запис: «Величезне вогнище в Горлівці. Робітники палять кілька тисяч ікон. Колись, в Середніх віках, «свята» інквізиція палила людей «во ім’я віри». Тепер робітники чистять землю від бруду релігії». — Пакет із паперу жовто-коричньового кольору, опечатаний в трьох місцях печаткою «КДБ УРСР № 15», на якому є напис: «До протоколу обшуку від 14–15 травня 1980 року», завірений підписами понятих і слідчого. Пакет і печатки без пошкоджень.

При розкритті пакета в ньому знаходилось:

31. Шість аркушів зеленувато-світлоголубого кольору нелінованого паперу стандартного формату з рукописними замітками стосовно розвитку української радянської літератури. На трьох аркушах текст починається однаково: «Література Шевченка, Драгоманова, Франка завжди була…», на четвертому — зі слів: «Український літератор, як і всякий…», на п’ятому — словами: «Українська радянська література є такою…» і на шостому — «тури в своєрідному закуті…».

Автор заміток намагається видати себе вболівальником за стан сучасної української літератури, яка начебто в «занепаді», і, зокрема, пише: «У нас немає літератури. В тому розумінні, в якому можна говорити про російську, французьку, англійську та іншу». За його словами, нібито постійно «збільшується прірва між літературою і народними інтересами». Зазначені замітки являють собою чернетки до якогось листа і за своїм змістом — ідейно-шкідливі.

32. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, на якому фіолетовим барвником виконано слідуючий запис: «Ліна Кост[енко]. Вор[обйов]. Корд[ун]. Голоб[ородько]. Калин[ець]. Рубан. Григорів. Кирич[енко]. Клочко, Сокульск[ий]. Чугай [Чубай]. Міщенко. Вас[?]. Осадч[ий]. Холодн[ий]. Череват[енко]. Дз[юба]. Сверст[юк]. Коц. Світл[ичний]. В. Мороз. І. Я. Бойчак».

33. Аркуш білого нелінованого паперу з слідами перегортання, на якому фіолетовим барвником виконано дев’ять рядків тексту, що починається зі слів: «Досить пригадати хоча б історію з С. Карим…» і закінчується словами: «…бюджет становить 80 крб».

Автор тексту виступає на захист С. Караванського, якому «загрожує ще 15 років» строку і називає його засудження «повільним вбивством». За змістом текст ідейно-шкідливий.

34. Три аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними кульковою ручкою з фіолетовим барвником, російською мовою. На всіх трьох аркушах тексти, в яких є багато правок, дописок, починаються зі слів: «Уважаемая редакция!» і на двох — закінчуються словами: «…Ю. В. Б., рабочий. Мой адрес: — 12 сент. 1977 г.» На третьому аркуші під текстом вказано прізвище автора та його адреса: «Ю. Бадзьо, рабочий. Киев-150, ул. Красноарм. 93/16».

В зазначених текстах автор викладає свої міркування щодо окремих статей проекта нової Конституції СРСР. Так, зокрема, він пропонує «узаконить политическую или, шире, идеологическую оппозицию в обществе», вилучити із ст. 69 положення про те, що «СССР олицетвор. государст. един. сов. народа» та інші. В цілому за своїм змістом тексти ідейно-шкідливі.

35. Три примірники заяви Василя Стуса від 3 жовтня 1979 року до «Председателя республиканского КГБ», кожен з яких виконаний російською мовою на окремому аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату (всього три аркуші). Один примірник написаний червоним барвником, в його тексті багато правок, деякі слова закреслені. Два інші примірники — ідентичні, виготовлені з допомогою копіювального паперу.

В названій заяві Стус просить повернути йому вилучені в нього під час обшуків у 1972 і 1978 роках вірші, друкарську машинку, в той же час твердить, що його нібито постійно «опекають» і не дають начебто можливості проявити «индивидуальную инициативу в вопросе трудоустройства». В цілому за змістом текст заяви ідейно-шкідливий.

36. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 20,5 × 26,5 см з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Ізоляція І. [Івана] Д. [Дзюби] окажеться на укр. рад…» і закінчується словами: «…він закінчив самогубством».

Текст являє собою замітку про поета Григорія Тименко, якого власті нібито довели «до відчаю» і він восени 1968 року «таємно зник». За змістом документ ідейно-шкідливий.

37. Аркуш білого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним світло-синім барвником, що починається зі слів: «Минулого року я звертався…» і закінчується словами: «…Хіба на арешт. На дибу». На зворотньому боці аркуша є машинописний текст, який починається зі слів: «Такі жінки — його ідеал».

Текст являє собою чернетку частини листа, з яким автор звертається до партійних органів в зв’язку з тим, що нібито не одержав відповіді на свій попередній лист, в якому писав «з приводу масових арештів української інтелігенції». В цілому за змістом документ ідейно-шкідливий.

38. Три аркуші (один жовтий, два білих) нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними фіолетовим барвником та простим олівцем, які починаються зі слів: «Давно минув той час…», і закінчується