Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Однак яка ідилія, - чергову репліку Іва, втім як і всі попередні, Сара проігнорувала все з тим же байдужим виразом обличчя. Вийшовши з бункера, з холоднокровним виглядом вона просто пройшла повз нього як повз порожнього місця.

- Чула про стадії відносин? Та облиш, ти ледве стримується, щоб не поговорити зі мною. Радість моя, можливо я знаю тебе навіть краще ніж він.

- Я не твоя радість, Іве! Припини мене так називати! -  не глянувши на нього, засичала Сара.

- Не переконливо сердишся. І тим більше звідки тобі знати що ти для мене таке. Так чула чи ні? - продовжував йти за нею Ів.

- Ну чула, що з того ? - різко повернулася до нього дівчина. - Я уяви собі, за своє життя теж прочитала багато книжок, навіть ходила в універі на лекції про психологію чоловічої та жіночої статі, про міжособисті кризи та емоційні стадії. Тільки ось в жодній статті не згадувалося про арахноідів та їхню незбагненну психіку. Ти хочеш освітити для мене з цього приводу окрему добірку? У все тих же похмурих тонах? - Сара не приховувала того, що зла на нього і що не розуміє його вбивчої критики з приводу всього, чим би вони не займались. - Давай, виверни на мене чергову порцію свого лайна.

- Я скажу тобі інше, - підійшовши впритул , так щоб вона відчула дотик його тіла, Ів заговорив тихо, чітко вимовляючи слова, смакуючи її реакцію . - Але щодо арахноідів. Кожному лідеру в гнізді потрібна самка для розмноження. Продовжувати новий вид мутантів - це наша природна потреба, і це не можна зупинити , як не можна зупинити випадання молочних зубів. Як думаєш, чому Роб так носиться зі своєю колонією? Це батьківський інстинкт самця ватажка, у нього він розвинений сильніше, ніж у інших. Але ти не належиш до нашого виду, діток у вас з ним не вийде, наскільки я знаю людська репродуктивність не передбачає кладку. І що ж він по-твоєму буде робити далі?

- Ми з цим як-небудь розберемося, - рипнула зубами Сара. - Якщо доведеться підемо на компроміс. А ти краще турбуйся про свої інстинкти, Іве! Якщо вони у тебе ще залишилися.

-  На щастя, потреба розводити потомство турбувати мене вже навряд чи стане. Людські садисти знущалися наді мною дуже старанно. Та й гнізда у мене немає. Я тут всього лише в гостях ... у родичів, - зі зловтіхою додав він, криво посміхнувшись. Його очі все ще залишалися каламутними, без певного кольору. Але навіть в таких очах дівчина могла чітко розгледіти гіркоту та  розпач.

Сара не стала продовжувати розмову далі. Вірніше їй не дали це зробити двоє підлітків мутантів, які підхопили її під руки:

- Ти здивуєшся, що ми такого зібрали, - схвильовано видихнув один з них , тягнучи її за собою . - Ти зараз же повинна це почути!

- Павук запевняв, що ти це точно оціниш, - згідно потряс головою Мак, самий товариський і добродушний у всій колонії.

По виду навіть складно було здогадатися, але коли установка видала звуки, дівчина дійсно заверещала від радості:

- Музика! Боже, де ви її відкопали ?! Старі записи, ... звичайно ж, в цьому світі колись теж існувала музика! Фантастика!

Після всіх цих жахливих картин розрухи, поневірянь, страждань та смертей - такий витвір людини, як музика - зараз здавався справжнім дивом, ковтком радості, що робить звичайне незвичайним, а сумне хвилюючим. Тим більше що запис, який потрапив до мутантів, виявився збіркою якихось танцювальних хітів, так принаймні вирішила дівчина, мимоволі почавши танцювати.

У цьому похмурому світі вже давно не лунали звуки музики, люди не тільки забули - вони вже навіть не відчували ні бажання танцювати, ані можливості веселитися. Тому рухи дівчини для багатьох сприймалися як щось надзвичайне, мутанти з колонії Павука такого раніше точно не бачили. Танцювала Сара набагато краще, ніж співала, на її особисту думку танці сприяли зняттю напруги та підняття настрою, чого їй власне кажучи останнім часом і не вистачало. Ось вона і віддалася ритму, вже не особливо соромлячись присутності глядачів.

Павук просто прикипів очима до її гнучкого пластичного тіла, відчуваючи, як  всередині накочують хвилі яскравого захоплення. Його почуття по відношенню до неї просто розпирали арахноіда. Йому захотілося обернути її в своє тепло, захистити, заховати подалі від небезпеки ... зберегти. Його почуття любові до цієї дівчини п'янило та вражало мутанта. Нічого подібного у своєму житті він ще не відчував. Тому для нього Сара була його скарбом, єдиною цінністю. Дивлячись на неї він постійно відчував як у нього перехоплює подих і скажено б'ється серце. ... Але через дивовижний зв'язок  між арахноідами подібні відчуття зійшли не на нього одного. Ніхто з його братів не міг назвати Сару своєю, але мимоволі її любив кожен з них.

- Досить дивитися на мене як на паранормальне явище ! - засміялася Сара переставши танцювати. - У вас такі обличчя, як ніби я тут хтозна чим  займаюся. Так, мені подобається танцювати! Рухи - це життя. У моєму світі без танців не обходиться жодне свято, деякі народи танцюють навіть на похоронах.

- Ще б пак! Ми злегка в сум'ятті і абсолютно не зрозуміло чому ти зупинилася, - посміхнувся Ксан. - Народ, виявляється у нас сьогодні свято! Продовжуй, дитинко, це вводить мене в транс.

- Вона танцює з іншого приводу, - похмуро зауважив уголос Ів, стоячи від усіх осторонь. - Очікування трепетної душі розбилися об жорстокі реалії буття цього світу. Живі заздрять мертвим. В даному випадку це захисна реакція від жаху, який інколи на неї накочує.