Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім 📚 - Українською

Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

968
0
12.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забудь мене, Впіймай мене" автора Ретта Кім. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 71
Перейти на сторінку:

— Юн Мін казав, що ти розповіла йому.

— Тобі теж цікаво? — я глянула на демона. Він відповів мені пильним поглядом.

— Мене кинули, не залишивши навіть банальної записки. Я довго його шукала. Після чого сторонні люди просто сказали, щоб я не пхала свого носа, куди непотрібно і припинила пошуки. На телефон прийшло повідомлення з таким же змістом, та номер вже був недоступний. Потім він якимось чином дістав ключі від моєї квартири й час від часу бував там. А через п’ять років вирішив, що я йому все пробачу і сказав, що повернувся за мною. Така ось казочка… — я замислилась. — А тепер він один з підозрюваних.

— Це ти так вирішила? — запитав Дейн.

— Цього поки ніхто не знає. Тож не поширюй цієї теми. Я все ще маю краплину надії, що це не він…

— Щось наштовхнуло тебе на цю думку?

— В їхній команді стався конфлікт… у мене є теорія і вона доволі заплутана…

— Нам ще є куди йти.

— Сандра кохає Алекса. Маркс, по його словах, усе ще кохає мене. Дівчина хотіла усунути всіх, окрім Ала… ну, знаєш, як у казочці — «і жили вони довго й щасливо». Але щось пішло не по плану і він причепився до мене. А далі… я до нього звикла…

— Ти його кохаєш, — підказав чоловік. — Ти б його так не захищала.

— Угу… вона вирішила усунути й мене. Настільки її засліпило це кохання, що вона вперто не помічала, що Алекс поруч із нею на айсберг схожий. Мені вдалося вловити момент, коли Сандра і Вінсент обмінювались поглядами. Швидше за все, він не знав, що вона планує напад на мене. І, схоже, він не хотів, щоб я постраждала. Алекс казав, що він приходив до мене додому. Напевно, хотів перевірити, як я…

— Дійсно… трохи заплутано… — Дейн на мить замислився. — Якщо це саме так, що буде далі?

— Що буде робити Вінсент, якщо постраждала я? — я поглянула на чоловіка. Він знав відповідь. — Думаю, тут і сліпий побачить кохання Сандри. Чому, думаєш, я залишила Алекса вдома?

— Розумно, — на обличчі демона з’явилася бліда усмішка. — З часом ти все більше розумнішаєш.

— Як він міг на це погодитись? Невже йому мало…

— Я думаю, він скаже. Якщо запитаєш ти.

За пів години ми були на місці. Сонце вже майже сховалося за горизонт, на місто повільно опускалися сутінки.

— Люди точно надійні? — запитала я, щойно ми підійшли.

— Не хвилюйся, Алекс у безпеці, — промовив Ноель.

— Чому в цю справу впхав носа Деніел і чому він говорить, що змовник не Аліса, а Сандра? — запитав Джейк.

— Ріверу теж охороняють? — запитала я.

— Звичайно, — кивнув Нол. — Давно не бачились, Оттвуде. Років зо п’ятдесят минуло, не менше. Геть забув про Нью-Йорк.

— Ви також не часті гості в Манчестері, — усміхнувся Дейн. — А ти, Джейкобе, так само бурчиш наліво й направо, бачу.

— Головним бурчуном був ти, та, бачу, твоя дружина взялася за тебе радикально.

— Ой, поговори мені тут. Нол, нагадай мені повернути ці слова бумерангом, коли в нього з’явиться постійна дівчина, — гмикнула я. Теж мені, розумник.

— Гаразд, але зараз до справи. Що говорив Рівера?

— Напад підлаштувала Сандра. Із самого початку ніж з отрутою був для мене. Вона хотіла очистити собі дорогу й захвилювалася, коли подумала, що зачепили Алекса. Логічно, що вона не хоче його вбивати. Але не виключено… що демон не захоче його вбити.

— Є якісь докази? — запитав Джейк.

— Тоді, коли мені вдалося вислизнути, я простежила за нею. Вона говорила з кимось по телефону й була вельми роздратована. Сандру, схоже, не влаштувало те, що Алекса все ж поранили, а також вона хотіла переконатися, чи я вже мертва. І, думаю, з того, що я почула, можна зробити висновок, що демон дізнався про цей замах уже після і… обурився. Коротше кажучи, маємо конфлікт.

— Каріссо-о-о, — Ноель пильно глянув на мене. — Ти часом не про свого демона говориш?

Твою ж…

— Він не мій! — роздратовано кинула я, глянувши на нього. — Як?

— Ти не збиралася нам розповідати, чи не так?

— Не збиралася, — буркнула я.

— Що таке? — Джейк, схоже не розумів, що робиться.

— Маркс не знав про замах на Каріссу і відплатить тією ж монетою, — промовив Дейн.

— Дейн… — тихо промовила я.

— Так от чому ти так хвилюєшся, — задумливо промовив Джейк. — Все буде гаразд. Біля нього найкращі охоронці.

— Ходімо, уже час, — промовив Нол.

— Думаєш, дістанемо докази? — запитав Дейн.

— Дуже на це сподіваюсь. Самі ми не можемо нічого вирішити. Потрібні вагомі докази і.. суд, — він вручив нам апаратуру для запису. — Жодного слова. Вмикаю.

— І ще одне. Буде трохи неприємний аромат, та скоро ви його вже не помічатимете. Нам потрібно стерти свої запахи, — промовив Джейк і оббризкав мене й Дейна якоюсь рідиною. Скажу вам, запах у неї був вельми неприємний.

Ми попрямували до тієї ж будівлі, де я зустріла Сандру кілька днів тому. Стара будівля виявилась баром. Та ціллю був не він. А провулок, за яким ховався таємний прохід у закриту вуличку, яка практично завжди пустувала. Ми рухалися тихо, майже безшумно. По мірі наближення все краще чулися голоси. Все-таки ми не прогадали.

1 ... 62 63 64 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"