Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

Прокинулася дівчина від того, що Денис ніжно торкався долонею її обличчя. Тяжко зітхнувши, вона повільно розплющила очі й відхилилася.

– Ми приїхали, – проказав, опускаючи руку.

– Чудово.

Дівчина відстебнула ремінь і вилізла з машини. Ворон взяв її валізу і пішов до дверей. Але вже на порозі Софія вихопила з його рук свої речі.

– Дякую, що підвіз, – сказала перегороджуючи йому вхід у дім.

Чоловік здивовано здійняв доверху брови, але нічого не сказав.

– Тоді до вечора, – з сумнівом проказав.

– Так, до вечора.

Як тільки Денис обернувся і пішов по стежці до машини, Софія закрила двері й замкнула їх на ключ.

Все. Досить. Цілий тиждень вона жила ілюзією. Роман, який то і справжнім романом не був, закінчився. Час повертатися до нормального життя і здорового глузду.