Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

?

Як можна було примирити цього генія клану Примарних Колісниць? Він заревів і встромив у землю Нефритовий Імператорський Священний Меч у руці. Лезо меча заскрипіло і дюйм за дюймом занурювалося в підлогу Святої зали.

,

Фан Ці збирався стати на коліна від приниження, але саме в цей час пролунав чіткий голос, на який, здавалося, не впливала сила демона

Палаючі сутінки, повелитель чистилища Акенту, великий Цар демонів, здається, що тисячі років ув’язнення не дали вам достатньо уроків?

Почувши цей голос, щонайменше троє присутніх були шоковані.

.

Першою була лютня. Маленька фея ніби подумала, що у неї галюцинації. Вона квапливо підняла капюшон Лотоса і висунула свою маленьку голівку, щоб озирнутися.

Тоді це була сестра Лотоса. Маленька дівчинка почула цей голос, і її тіло злегка затремтіло.

.

Нарешті, це був цар демонів Акенту.

.

Тиск у просторі раптом спав.

Хто це? — сердито заревів Король Демонів. Його голос, що палав від шаленого гніву, справді сколихнув простір.

!

Тисячі років тому він був розгромлений міірнами під час вторгнення на землю, а потім ув’язнений бузьким народом на кілька поколінь. Це була найбільша пляма в його житті, і його все одно не можна було відіпрати. Зайве говорити, що клітка Товариства Мітріла все ще ув’язнювала його тіло, не даючи йому втекти.

.

Можна було передбачити, що навіть якщо він скористається поверненням сутінків, щоб успішно уникнути ув’язнення і повернутися в Пекуче Чистилище, він ніколи не буде таким славним, як тисячі років тому. Який Володар Чистилища? Що таке Король демонів? Що таке Король демонів? Це було як пісок на вітрі.

.

Ця пляма була його найбільшим болем. Тепер хтось наважився посипати його рану сіллю. Навіть низка почестей перед цим реченням була такою пронизливою для нього.

.

Він підвів голову і подивився вперед, але побачив, що в цьому вузькому просторі все ще було шестеро людей, які могли стояти.

.

Першим, хто прийняв на себе основний тягар, природно, була нікчемна і ница людина. Щойно він майже піддався її демонічній могутності, але тепер, коли вона відступила від своєї могутності, людина вже перевела подих. Тримаючи в руці зелений нефритовий меч, він задихався, дивлячись на нього, його очі були сповнені страху та образи.

.

Інша була схожа на жінку, яка однією рукою трималася за стовп, хмурилася і виглядала незручно. Коли Акенту побачив цю жінку, то трохи здивувався. Вона ледь відчувала, що аура співрозмовника дещо знайома, але якусь мить не могла сказати, де її бачила. Адже він був ув’язнений тисячі років, а пам’ять у його свідомості давно була безладною.

.

За ними стояли двоє людей, один старий, а інший молодий. Вона визнала, що це два східні народи. Ці люди походили з Аратула. Їхня батьківщина була повністю знищена сутінками в першій війні, а ті, що вижили, були розкидані по всіх усюдах. Хоча їхні предки були сильними, ці люди не були в очах Акенту.

У певному сенсі демони були безсмертною расою, тому що вони були кігтями та іклами сутінків. Коли їхні тіла падали, їхні заповіти відроджувалися в Хаосі. Їхні особистості, уподобання та звички будуть знищені, але їхня спадщина та спогади будуть передаватися в тому ж дусі.

Як Король демонів, Акенту мав у своїй пам’яті чимало таємниць. Хоча він був неповним, він міг нагадати йому деякі речі багаторічної давнини.

Його полум’яні очі впали на двох останніх людей. Одна з них була ще людською жінкою. Трохи дивним було те, що жінка мала ауру собі подібних. Саме через це інша сторона могла ігнорувати свою могутність.

?

Звичайно, Акенту не зрозумів, що людина, яку він побачив, була Дельфайн, дочка прем’єр-міністра, яка купалася в забрудненому Джерелі Життя. Її тіло було заплямоване аурою повелителя демонів, тож як на неї могла вплинути сила простого Короля демонів?

.

Звичайно, Дельфайн цього не знав. Вона особисто не відчувала тиску вищого демона, і на мить була дещо спантеличена поведінкою інших присутніх.

.

Останнім, на кого прокотився погляд Акенту, був, природно, Брандо.

.

Ліва рука Брандо натиснула на руків’я Священного Меча Одерфейса. Коли очі Короля Демонів прокотилися по ньому, він спокійно підняв капюшон правою рукою, відкривши досить молоде обличчя.

Пане Брандо!

Маленький спрайт підскочив, зістрибнув з плеча Лотоса і впав на підлогу. Він помахав Брандо рукою і сказав: Пане Брандо, це я. Я Лютня. Я тут!

Брандо, природно, побачив його і кивнув на нього, хоча в душі був трохи спантеличений, чому маленький спрайт опинився в цьому місці.

.

Що ж до двох сестер, то старійшина, очевидно, впізнала його, але вона знову взяла молодшу сестру за руку і мовчала.

Увага Брандо охопила їх трьох, а потім повернулася до Короля Демонів Акенту.

Перед тим, як ти помреш, у мене тільки одне питання, Брандо говорив слово за словом, і голос його наче раптом став холодним, Сережка на твоїй руці, де ти її взяв?

.

Коли Брандо поставив це питання, він підвів голову, і його ясні очі вп’ялися прямо в очі Акенту. Володар Чистилища відчув лише холод по всьому тілу, наче його замкнули два гострі мечі. Це шокувало його, і він підсвідомо хотів відступити.

.

Але він одразу відреагував. Як він, Король демонів, міг відступити перед смертним? Він похитав головою, підняв сережку в пазурах і холодно засміявся: Ти це маєш на увазі? Здається, ви теж знаєте ту самку дракона. Саме так, я пошлю тебе назустріч твоєму богові.

?

Ви її вбили?

���

То й що? Король демонів глузував, ніби насолоджувався люттю свого супротивника. Це був інстинкт демонів, який поглинав поживні речовини з відчаю, ненависті та люті смертних. Ця проклята жінка-дракон спочатку була жертвою, приготовленою для мене, великого Короля Демонів. Мушу сказати, що мої підлеглі цього разу добре попрацювали. Мені подобалося розрізати їй горло і слухати її крики агонії та звук свіжої крові, що витікала назовні. Її золота кров, без сумніву, є найкращим подарунком

.

Акенту з гордістю насолоджувався гнівом у серці людини, що стояла перед ним. Що його здивувало, так це те, що серце і воля цієї людини були дуже живучими. Сила, що передавалася від гніву іншої сторони, також була в тисячі разів сильнішою, ніж у звичайних людей.

.

Це збільшення потужності майже змусило його почуватися настільки комфортно, що він ось-ось вирве. Боже, він не очікував, що всього через кілька тисяч років у світі людей буде таке могутнє