Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Відпусти мене, ти робиш мені боляче, чорт забирай! — скрикнув Сяньні.

.

Обличчя маленької ельфійки змінилося, коли вона це почула. Сяньні була її найкращою подругою. Вона не дозволила б їм її забрати. Відпустіть Сянні! Вона раптом обернулася і протаранила високого фехтувальника. На жаль, її маленьке тіло не мало стримуючої сили. Коли вона протаранила фехтувальника за талію, вона відскочила і приземлилася на зад поруч із гномом Болі.

.

Двоє охоронців і юнак, що стояв поруч з Дельфайном, не могли не сміятися з цієї сцени.

!

Маленька ельфійка була налякана і розлючена, але більше боялася, що ці люди заберуть Сянні. Вона вийняла кинджал зі сльозами на очах і кинула його в здорованя. На жаль, Солінц навіть не подивився на неї. Він змахнув рукою м'який кинджал. Потім вона зняла меч, арбалетні болти і навіть кресало і кинула їх у Солінца. Ці речі йому зовсім не зашкодили, і йому було ліньки перейматися ними. Адже він був відомим фехтувальником. Природно, йому було б байдуже до маленької дівчинки. Після того, як ельфійка закінчила кидати свої речі, вона схопила у гнома паперовий пакет і кинула його в нього. Паперовий пакет влучив у Солінц і розвіявся в хмару червоного диму.

Цього разу Солінц, який виявився неготовим, потрапив у велику халепу. Порошок чилі Порі! — вигукнув він і відразу ж відпустив Сяньні. Він затулив очі і ніс, але сльози вже текли по його обличчю.

.

Сянні скористався нагодою, щоб підлетіти до маленького ельфа і з неприхованим страхом подивився на цю сцену.

! ,

Чорт забирай, хлопці, зупиніть її! Цього разу настала черга Солінца кричати зі сльозами та соплями. Йому було соромно і сердито. Він не очікував, що в хвилину необережності його обдурить маленька дівчинка. Дельфіна подивилася на цю сцену і насупилася. Отримавши від неї кивок, двоє охоронців, які стояли поруч з нею, посміхнулися і підійшли до ельфа з обох боків.

Маленький ельф був наляканий. Коли вона зрозуміла, що річ на тілі Боллі дуже корисна, то відразу ж обмацала тіло бідолашного старого карлика. Невдовзі вона витягла з сумки гнома круглий кулястий предмет.

!

З іншими все було гаразд, але юнак, що стояв позаду Дельфайна, не міг не змінити вираз обличчя, коли побачив предмет. Не втрачайте!

.

— вигукнув він, але, на жаль, маленька фея, очевидно, не змогла зробити так, як йому заманеться. Коли вона почула цей крик, її рука затремтіла від переляку, і вона прямо кинула м'яч у юнака.

!

Заплющте очі!

.

— сердито вигукнув юнак.

929

Розділ 929

.

Півгодини тому.

У порівнянні з метушнею в Грейстоун-Тауні, на довколишніх пагорбах було тихо. На вершині пагорба, де стояла делегація Еруїна, всі тихо чекали в сосновому лісі. Через страх перед гарпіями, що кружляли в небі, ніхто не наважувався розпалити багаття або зробити щось незвичайне. Їм навіть доводилося говорити тихо. Всі чекали, коли небо зовсім потемніє.

Але до цього час став надзвичайно нудним і довгим. Хтось перешіптувався, хтось їв сухий корм, щоб підтримати сили. У лісі четверо лицарів внутрішнього двору обговорювали справу вартового поста Північної гори. Ромен розповідав історію дочці великого герцога Гринуарського. Той із захопленням подивився на Ромена. Ромен мав особливу здатність розповідати історії, яких ще не було. Вона говорила про свою купецьку групу, торгові судна з величезними вітрилами, схожими на хмари, що перетинають сяюче море, слідуючи водним шляхом до галасливого порту та диких місцевостей. Вона розповіла про велетенських звірів, які ховалися в далекому морі, про бурі, що назрівали на поверхні моря, про дивних риб і про чудеса, які рідко можна було побачити в житті смертних. Хоча вона ніколи не була в тих місцях, вона говорила про них так, ніби бачила їх на власні очі. Незабаром навколо неї зібралися інші люди. Брандо побачив , та , трьох вірних римських слухачів. Потім до них приєдналися К'яра і принцеса Магадал.

.

Дочка герцога рахувала зірки разом з Ініде. Дивне зоряне небо Вонде завжди сяяло зі сходу на захід. Нічне небо було схоже на чорне полотно, посипане уламками дорогоцінного каміння, яскраво сяяло. Ледь помітно з'явилася довга ріка зірок, немов сповіщаючи про остаточний прихід ночі. Але коли світло зірок і місяця зійшлися, зовнішня сторона лісу стала яскравішою, і срібляста долина випромінювала слабке світло під нічним небом.

Перед настанням ночі Брендел розпитував Купера про ситуацію в Грейстоун-Тауні. Останні також хотіли скористатися ніччю, щоб вирватися з оточення, але оборона в Грейстоун-Тауні була дуже щільною. Не кажучи вже про інше, він нічого не міг вдіяти з гарпіями в небі. Він мало що знав про нинішню ситуацію в Грейстоун-Тауні. Коли Брандо запитав, він зміг відповісти лише на кілька запитань. Але, як місцевий вельможа, він дуже добре знав Грейстоун-Таун. Він знав, де базар, де відкриті вулиці, де казарми і вежі, де Святий собор. Він знав про це все і навіть міг намалювати просту карту.

?

Запитання Брандо були дуже детальними, що дуже спантеличило Купера. Він не міг не запитати: графе, ви впевнені, що зможете взяти Грейстоун-Таун?

.

Важко сказати. Про все стане відомо лише після настання темряви, відповів Брандо.

Порахуйте, війська Джоргенді-Рідж, дислоковані в Грейстоун-Тауні, не слабші за нас. Вони мають перевагу в обороні. Індивідуальна бойова міць гарпій і печерних людей також сильніша, ніж у наших мечників і списоносців. Звичайно, вони можуть бути не такими сильними, як ваша армія, але, за моїми спостереженнями, ви ж не взяли з собою багато охоронців, чи не так? — обережно спитав Купер.

.

В Ауїні, особливо на півдні, списоносці дворян були щонайбільше еквівалентні першому ешелону воїнів, а їх середній рівень був навіть нижчим, ніж у піхотних мечників і списоносців місцевих легіонів. Але в Кіррлуці рядові солдати дворян були трохи сильнішими, і їх можна було порівняти з мечниками легіонів першого і другого ешелонів в Ауїні. Вони належали до другого ешелону солдатів, як і Підземні мешканці, але між одним і тим же рівнем солдатів існували відмінності в силі.