Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Мешканці підземних земель належали до верхнього середнього ярусу другого ярусу воїнів, тоді як списоносці та фехтувальники дворян Кіррлуца можна було розглядати щонайбільше як другий ешелон воїнів. Людська армія була трохи кращою з точки зору дисципліни, але з точки зору індивідуальної бойової потужності різниця була занадто великою. Перевага дисципліни часто була очевидною у великих легіонах, але в невеликих битвах і засідках індивідуальна сила могла визначати результат битви.

3 .

Не кажучи вже про те, що в хребті Йоргенді були гарпії та бритвені кабани, які були справжніми істотами 3 рангу. Якби в місті був один або два володарі гнізд або мінотаври, це було б катастрофою для дворянської армії.

.

Печерні люди Шейдел не вважалися сильними в підпіллі хребта Йоргенді, але в таких же масштабах їх можна було порівняти з місцевою армією Круза. Подібно до лордів, з якими Брандо був знайомий в історії, таких як Трох, Король сліпих Шадек або Приборкувач звірів Силіка, їхні армії могли воювати проти прикордонної армії Царства Божого. Що ж до таких істот, як Ґеральт і Медуза, то якби вони доклали всіх зусиль, то навіть передова армія Царства Божого не змогла б впоратися з ними самотужки.

.

Лицарю, як ти думаєш, що нам робити? — спитав Брандо.

Я думаю, що ми повинні подумати про те, як їх обійти У нас менше людей, і вони можуть не знайти нас, якщо ми пройдемо через пагорби. Купер на мить подумав і відповів нерішуче, ніби навіть йому здалося, що його пропозиція не така вже й надійна. Брандо посміхнувся і похитав головою. Одна-дві тисячі людей не могли пройти через пагорби, щоб їх не виявили. Не кажучи вже про одну-дві тисячі людей, навіть якщо переселиться одна-двісті, якими б густими не були дерева, вони не змогли б сховатися. Хіба що всі будуть групами по кілька чоловік і розкидані по пагорбах, але це займе багато місця і часу. Зараз у них не було на це часу.

Якщо ми не позбудемося гарнізону Грейстоун-Тауна, ми не зможемо безпечно покинути це місце.

?

Зітхнувши, Купер зітхнув і відчув себе трохи безнадійним: Чи треба нам боротися? Невже немає іншого шляху?

Брандо побачив, що його з розуму лякають жителі Джоргенді-Рідж, тому він може тільки втішити його, лицарю Куперу, Грейстоун-Таун не так важко завоювати, як ви думаєте.

Купер сприйняв це лише як втіху і кивнув, мляво глянувши в бік долини.

.

Гаруз ішов темним лісом, наче приваблений світлом знадвору. Він тримався руками за сосни і намагався вийти. Нарешті він побачив Лисемеку на узліссі. Медуза стояла на краю кущів, дивлячись на білі скелі, оголені під місячним світлом. Але маленький принц побачив, що на тому ж рівні, що й скелі, були тіні, що засіли в долині. Це місце називалося Грейстоун-Таун, принаймні так сказав йому вчитель. Географічно це був вихід з долини, але він знав, що місто в цей момент зайняте якимись особливими ворогами.

.

Це твої співвітчизники, сестро Лисемека? Він підійшов позаду Медузи і тихим голосом запитав:

Співвітчизників? Не зовсім, відповів Лисемека, почувши голос маленького принца.

Гаруз спантеличено подивився на неї.

.

Лисемека озирнулася на маленького принца з ноткою лагідності в бурштинових очах. Маленька красуня, на людській мові Джордженді Рідж насправді є лише географічним терміном, а не країною чи територією. Справжній хребет Йоргенді насправді розділений на три шари: верхній, середній і нижній. Кожен шар індивідуальний. Правителі наймілководного шару - гноми, середній шар - знайомий вам хребет Йоргенді, нижній шар - царство темних ельфів, а далі вниз - річка, що тече магмою і сіркою. У темному підземному світі існують тисячі різних етнічних груп. У них ніколи не було поняття країни. Навіть наймогутніші лорди часто керують лише містом і територією. Менші племена залежать від володаря. З початку історії кожен бореться за себе і вороже ставиться один до одного.

.

Вона зітхнула, коли говорила, і Гаруз невиразно відчув, що йому не слід було згадувати про це, тому він перестав питати.

Відправивши Купера, Брандо повернувся до Мейнільда і здалеку подивився на сцену на узліссі.

?

А що з тією Медузою? — спитав він, озираючись.

.

Її Королівська Високість пообіцяла прихистити її. Здається, вона дуже подобається Його Королівській Високості, відповіла Мейнільда, але вона не озирнулася туди, ніби її це зовсім не хвилювало.

?

Без проблем?

.

Це не велика проблема. Не забувайте, що вона прийшла з демоном.

.

Брандо кивнув. На середньому та нижньому рівнях хребта Джоргенді тубільці ворогували з демоном, але також була невелика кількість людей, які повинні були служити демону. Вони були рабами демона. З огляду на це, а також на те, що вона особисто відправила маленького принца назад, недаремно Грифіна так довіряла їй.

,

Між ними запала хвилина мовчання, вони мовчки дивилися в бік долини. Вітер, що дув з пагорбів, розтирав над головами весь сосновий ліс і шелестів.

Темніє все раніше і раніше, раптом сказала Мейнільд.

.

Тому що вже майже кінець зими.

Мейнільд глянула на нього. Метеор впав неподалік Північного гірського вартового посту.

.

Є багато свідків, і свідчення більшості людей можуть це довести, але більшість з них не вірять, що це правда. Вони, як правило, думають, що це трюк Джордженді Ріджа.

.

Печерні люди шукають його.

.

Брандо кивнув. Хоча більшість людей думали, що вони йдуть за графом Алкорном, він уже мав відповідь у своєму серці.

Мейнільд спокійно дивилася на нього тихими, як орхідея, очима. Чи може бути таке?

.

Скоро дізнаємося.

Так впевнено в собі? Той лицар сумнівався, що ви зможете зайняти це місце. Мейнільд подумала про обличчя Купера і не могла стриматися, щоб не скривити губи. На жаль, Брандо цього не помітив. Почувши це, він усміхнувся. Хіба ви не знаєте, що відбувається? Хоча в цю епоху є багато відомих генералів, у нас теж є свої засоби.

?

Ви хочете сказати гравці?

?

Брандо не хотів відповідати на це питання необдумано. Про все це він думав останні кілька днів. Історія мала тенденцію відбуватися чи змінюватися? Якщо останнє, то яка була можливість?

.

Ніч ставала все темнішою і темнішою.

Наблизитися до Грейстоун-Тауна під пильним оком гарпій було явно нереально, поки небо зовсім не потемніло. Зір цих монстрів можна порівняти з їхніми далекими родичами на поверхні. Насправді, не кажучи вже про долину, якщо виходити з густого пологу, існувала ймовірність, що вони стануть мішенню для них. Як