Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного ранку Каріна збиралася на роботу з величезним хвилюванням. Денис сказав, що сьогодні вони з'являться в офісі разом, не приховуючи, що почали зустрічатися. Дівчина теж не хотіла приховувати свої стосунки з директором від співробітників, але дуже переживала, як всі сприймуть таку поведінку. Денис заїхав за нею о пів на восьму ранку. Вийшовши на вулицю, Каріна побачила, що він вже чекає її біля машини. Вони обнялися й поцілувалися.
— Привіт, моя дівчинко! — лагідно прошепотів дівчині Денис. — Ну, як настрій?
— Гарний, тільки трохи хвилююся, — з посмішкою відповіла йому Каріна.
— Я теж. Але я своє рішення не змінив. А ти?
— Я багато думала про це вчора і прийшла до висновку, що нам дійсно краще подати все як є. Так буде менше пліток.
— Ти добре спала?
— Так. Твій подарунок грів мене всю ніч, — посміхнулася дівчина.
— Мм... Зараз я позаздрив тому ведмедю, який вишитий на твоїй піжамі, — мрійливо посміхнувся Денис. — Ну нічого, коли-небудь я сам буду гріти тебе всю ніч.
— Ти спеціально говориш так, щоб я почервоніла? — зніяковівши запитала Каріна, відчувши приємне хвилювання від його слів.
— Обожнюю, коли ти червонієш, — сказав їй Денис. — Але я говорив цілком серйозно. Я знаю, що ми домовилися не поспішати, але ж можна трохи помріяти, правда?
— Ні, ну ти точно хочеш, щоб я приїхала в офіс червона, як варений рак, — засміялася дівчина.
— Ну гаразд, не буду тебе бентежити. Поїхали?
Вікторія Анатоліївна під'їжджала до будівлі «Цитруса». Вона знала, що Каріна сьогодні повертається на роботу після двотижневої відпустки, тому відчувала себе особливо бридко. Вона готова була терпіти навіть байдужість Дениса, але постійно бачити, як він дивиться закоханими очима на цю секретарку Світлани Єгорівни було нестерпно. Вікторія не могла приховати свій поганий настрій і найбільше на світі хотіла, щоб Каріна просто зникла з лиця землі.
Заїхавши на парковку біля «Цитруса», вона помітила перед собою машину Дениса та його самого — він якраз відчинив дверцята та виходив на вулицю. Вікторія зраділа, побачивши його — хоч щось приємне за сьогодні. Вона припаркувалася неподалік, трохи попереду, заглушила мотор, витягла ключ із замка запалювання і вже готова була вийти з машини. Але в цей момент її погляд впав на дзеркало заднього виду, в якому вона побачила Каріну. Дівчина спокійно виходила з машини Дениса. Вікторія зблідла. Якого біса?! Він тепер заїжджає за нею по дорозі на роботу? Схопивши свою сумку, Вікторія вискочила зі своєї машини, поспіхом замкнула двері, клацнула на кнопку сигналізації на брелоку та рішуче попрямувала в бік Дениса та Каріни, які теж її помітили.
— Чому з усіх співробітників першою нам сьогодні зустрілася саме Вікторія? — злякано прошепотіла Каріна. — Зараз вона мені влаштує!
— Не бійся, моя дівчинко! Я не дам їй тебе образити, — відповів їй Денис.
Він взяв Каріну за руку і демонстративно повернувся обличчям до Вікторії, що підходила до них.
— Доброго ранку, Віко! — звернувся він до неї.
— Привіт! — Вікторія спробувала посміхнутися йому, але посмішка вийшла натягнутою.
— Доброго ранку, Вікторіє Анатоліївно! — вимовила Каріна.
Вона відчувала, як сильно б'ється її серце. Денис теж відчув хвилювання Каріни, тому міцніше стиснув руку дівчини, погладжуючи її пальцями.
— Чудова погода сьогодні, правда? — звернувся до Вікторії Денис.
— Мені не дуже подобається, — процідила Вікторія, спопеляючи Каріну поглядом. Вона помітила, що Денис тримає дівчину за руку та відчула, що починає закипати. — Після нічного снігопаду не всі дороги встигли розчистити, було важкувато добиратися на роботу.
— Але який красивий вчора йшов сніг, Віко! — з посмішкою відповів їй Денис. — Ми з Каріною вчора ввечері дуже гарно пограли у сніжки в парку. Я з дитинства так не веселився!
— В якому парку? — машинально запитала Віка.
— У парку неподалік звідси, — незворушно відповів Денис. — На вулиці йшов такий гарний сніг, що ми вирішили прогулятися після вечері.
— З чого це раптом ви вирішили повечеряти разом? — уїдливо запитала Вікторія.
— А чому чоловік не може повечеряти зі своєю дівчиною? — вимовив Денис.
— З ким?! — Вікторія майже викрикнула цю фразу. — Ти називаєш цю... своєю дівчиною?!
— Так, Віко! Каріна — моя дівчина. Що тебе в цьому дивує? — спокійно відповів Денис.
— Ти зустрічаєшся з помічницею своєї тітки? Зі звичайною секретаркою?! — Вікторія вже не могла приховати свою лють і тепер розмовляла з Денисом підвищеним тоном.
— Мені все одно, на якій посаді вона працює! — твердо відповів їй Денис. — І ми з Каріною не збираємося приховувати свої стосунки тільки через якісь безглузді правила субординації.
Вікторія важко зітхнула, намагаючись заспокоїтися, а потім презирливо глянула на Каріну і вимовила:
— Денисе, афішуючи свої відносини з нею, ти ризикуєш стати посміховиськом для всього «Цитруса»! Я вже не кажу про репутацію самої Каріни, — вона єхидно посміхнулася. — Каріно, сподіваюся ви готові до того, що сьогодні всі наші співробітники будуть обговорювати вас за вашою спиною?! Я попереджала вас, але ви мене не послухали. Тепер вам належить дізнатися, як це, відчути на собі загальний осуд.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.