Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ага.
– Тіме, та ти просто ходиш по лезу ножа. Якщо він дізнається…
– Знаю, Сань, що буде, знаю. Він зненавидить свою дочку, а мене посадить за грати, не зволікаючи.
– Жах. Не перспективна ситуація.
– Сань, а ти не знаєш, о котрій годині вбили Джо?
– Не знаю точно, але приблизно десь після третьої години ночі.
– Отже, це відбулося саме в той час, коли я вже їхав до Стасі.
– Гадаєш, зможеш відхреститися від звинувачень?
– Не знаю. Але якщо мене вже шукають, отже, мають на мене вагомі докази.
– Дідько! – вилаявся друг. – Співчуваю.
Мій телефон завібрував, сповіщаючи про нове повідомлення. Варто вже вимкнути його, бо навіть по номеру телефона можуть віднайти мене.
Стася: Любий, як ти? Як справи?
Вона хвилюється, а я нічим не можу її заспокоїти.
Я: Сонечко, все добре. Я у Сані. Розмовляємо.
Стася: Я дуже хвилююся за тебе. Вранці чула як батько говорив мамі про вбивство. Я почула твоє прізвище і дуже занепокоїлась. Що з нами буде?
Я: Не хвилюйся так. Все буде добре. Я завжди викручуюсь із подібних ситуацій. Викручусь і з такої теж. Мушу йти. Кохаю тебе.
Навмисно сказав Стасі про кохання останніми словами. Я не знаю, коли наступного разу ми з нею побачимось. І чи буду я на волі, теж не знаю.
Вимикаю телефон і викидаю картку, щоб мене не знайшли за нею. Але схоже, запізно. Чую вий сирени поліцейської машини і обертаю голову до Сані.
– Невже так швидко? – безсило ставлю риторичне питання, дивлячись у злякані очі друга.
Саня також ризикує через мене. Адже його теж можуть пов’язати і приплюсувати співучасть із зловмисником.
Двері майстерні з гуркотом відкриваються і нашим очам відкриваються троє озброєних поліцейських:
– Не рухайтеся. Поліція.
***
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В обіймах ночі, Рина Мир», після закриття браузера.