Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - А ти не занадто драматизуєш? А якщо, Павло раптом розбагатіє, ти не будеш потім шкодувати, що твої батьки не були на твоєму весіллі?

    - Знаєте, мабуть підсвідомо, я завжди хотіла взяти шлюб таємно. Бо, батьки б влаштували гучне весілля із купою малознайомих мені людей. А я, Ви мабуть помітили, не люблю натовпів. На мене ледь не панічні атаки нападають.

    - Це, я можу зрозуміти, - погодилася тітонька Квітка. – Ну, тобто зі мною такого не було, але я розумію, що всі ми – різні.

     На ніч перед реєстрацією шлюбу, пані Купер забрала Фані із собою. Мовляв, нареченому не можна бачити наречену до вінчання. Пан Кестрел вирішив заночувати у Павла. Фані була шокована, на що підступний литовець відповів:

    - Не бійся, я його не з’їм.

      Фані лежала на ліжку, що належало сусідчиній квартирі і, хоча воно було надзвичайно зручним, сумувала за своїм диваном в квартирі Павла. Потім, у неї стався напад паніки і вона вирішила, що геть з’їхала з глузду, якщо збирається одружитися із хлопцем, якого знає десь з місяць.

    - Ти вже щось вирішила? – Надіслав повідомлення коханий.

    - Ще думаю. Тітонька Квітка підставила під вхідні двері стілець, парасольку та дві каструлі. Вона боїться, що ти вночі викрадеш мене.

    - Не поганий план, - посміхнувся Павло. – Але я тебе не турбуватиму.

    - Що там у вас? Якась оргія? Він влаштував тобі парубоцьку вечірку?

    - Він п’є моє віскі і розповідає цікаві факти з історії України. До речі, дуже цікаво, але мені когось не вистачає. Не знаєш, хто б це міг бути?

    - Й гадки не маю.

     - Тоді, я посиплю собі голову попелом та повернуся до «лекції». До речі, я не п’ю, бо завтра мені треба довезти найважливішу у всьому Всесвіті особу до Одещини. Сподіваюся.

    - Добраніч. Тітонька Квітка нависає наді мною.

    - Я просто перевіряю, чи не викликаєш ти поліцію, - сказала старенька та сіла на краєчку ліжка Фані. – Ти вже вирішила, що робитимеш?

    - Ні. Вагаюся. Зважую всі «за» та «проти», а тоді розумію, що щось не врахувала.

    - Отже, - підсумувала тітонька Квітка, - ти - вагаєшся. Отже, ти – готова.

    - Чому Ви так думаєте? – Витріщилася Фані.

    - Бо у тебе працює критичне мислення. Якби ти двома руками та двома ногами була «за», я тебе б перша зупинила від цього геть не обдуманого кроку.

     - А…  не знаю, чи Вам не треба помічника, коли мене  не буде?

    - Я впораюся сама, - заявила старенька. А тоді, побачивши певну зневіру на обличчі майбутньої онуки, додала, - я можу впоратися сама, але ти мені значно полегшувала життя. Тож 5 днів я протягну.

     Тітонька Квітка подолала біль у суглобах та зробила Фані вигадливу зачіску, таку, щоб не була спекотною у цю спеку, але пасувала нареченій. В її волосся були вплетені штучні манюні білі квітки, що додавали зачісці святкового колориту. Сукня була біла, щось майже з давньогрецьких міфів, довга та з натурального шовку (вона вартувала цілий статок!).

   Павло відвіз тітоньку Квітку та валізи Фані до Костелу Святого Миколая. Фані, натомість, привіз до Костелу пан Кестрел. Дорогою, Фані наважилася та запитала, чому той, хоч і не любить інститут шлюбу, допомагає їй із Павлом.

    - Бо родина, то – найголовніше, - відповів литовець. – До того ж, я бачу, як ви дивитеся один на одного.

     Пан Кестрел привів Фані до церкви, замість її батька. Павло був у білому лляному костюмі (до того моменту Фані не бачила нареченого у костюмах), із білою сорочкою та світло-сірою краваткою. Фані вирішила, що він ото так навмисно увібрався, щоб вона не могла йому відмовити. Прекрасний принц з казок виглядав лише, як гній, чи добрива, порівняно з Павлом.

     - Ти приголомшлива, - звернувся зачарований Павло до Фані.

     Священик, чи хто це був, виголосив свою промову. А потім запитав у нареченого, чи він погоджується жити, і в смутку, і в радості із цією нареченою. Павло, не вагаючись, відповів: «Так».

     Коли черга дійшла Фані, вона ще була у роздумах. Так, вона кохала Павла, але чи не знищить він її особистість, якщо віддатися йому безповоротно? Чи можна отак от заплющивши очі стрибнути у безодню?

    Панотець повторив запитання. Чи згідна наречена вічно жити із нареченим (чи щось типу того)? Фані зазирнула в очі Павла. У її душі внутрішній голос кричав: «Не бачите, що він зі мною робить? Він – злий чаклун, який зачарував мене і я не можу опиратися його чарам?». Але вголос вона відповіла, доволі буденно:

    - Так, я згодна.