Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Роза для Клелії, Еллі Гарус 📚 - Українською

Читати книгу - "Роза для Клелії, Еллі Гарус"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Роза для Клелії" автора Еллі Гарус. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66
Перейти на сторінку:

Коли я дізнався що насправді сталося з Розою, хто її вбивця, хіба я не жадав розправи? Лютував, аж сіпало. Але Деметра встигла поквитатися з Аллою. Я по волі долі став тому свідком й допоміг позбутися від тіла негідниці. Тож я співучасник. Алла стільки років була коханкою та пособницею брата. Гадаєте він не знав про її діяння? Сумніваюся.

Гнівні почуття спонукали мене засвітити на «похоронах» Клелії підвіску. Магічна річ, я вам скажу, хтось бачить у ній долю, хтось добро, хтось зло. Тому Алла її вкрала, щоб підглядати у майбутнє. Гадаю, вона і смерть свою побачила. Отже, я викликав в Абеля реакцію й підозри. Бо ж він бачив підвіску у коханки раніше. Абель став блідим, ніби я у нього вистрілив, і вся його кров вийшла через той отвір. Деметра теж помітила його зміну настрою. Вчасно згадати, що саме Абель хотів позбутися від Клелії, і у той вечір підсунув їй у кімнату троянди, й гадав, що те спрацювало. Гра тільки починалась! Він потрапив на мій гачок. Я мовчки кинув підвіску до труни й звелів робітникам закрити кришку та ховати покійницю.

Натомість я міркував, що отримаю від помсти Абелю? Розу вже не воскресити. Ти, Клелія, стала дорослою. Хоча найкращою помстою для Абеля було б знищення його статків. Гроші та влада – єдине що його хвилює та має на нього вплив.

Я вважав за потрібне, віддати Деметрі її справжню дитину. Після ексгумації вона її отримала. Що зробила з останками мені не відомо. Я й досі прокручую у спогадах її щирі емоції. Водночас вона була вдячна й налякана, і як на зажованій плівці просила вибачення й каялася, що не розповіла про Розу відразу.

Як бачите, Абель не нехтував нічим, особливо людським життям, й виправдовував свої діяння тим, що він те робив задля блага родини. Я от думаю, що, мабуть, він й сам з роками повірив у власну пропаганду, що то Бегонія винувата у власній смерті, тому що він би її не вбив, якби вона не втекла від нього, а зберегла родину. Що нехай краще всі вважають, що Деметра має вади. Адже так вона завжди буде під його контролем і не зможе втекти, як колись Бегонія. Воістину спектр його влади над людьми та влади вражає: пошук чудодійних методів, практик, ліків, жертв для дослідів. Все це було не заради Деми. Просто він психопат з амбіціями правителя. Жахами у маєтку були й експерименти над піддослідними, свідком яких і стала маленька Клелія.

Я мав з ним відверту розмову три дні тому, скоріш відчуваю, що от-от піду до Рози. Брат лише виправдовувався переді мною, що він, як батько, не міг вчинити інакше, про те не подумав, цього не робив, багато хто до нього вже наважувався і все було добре, та ще сотня виправдань. Знову брехав. Знову прикривався благом заради Деми, Бегонії. Жінками, які фізично слабкіші за нього, але не духовно. Дема ще дасть про себе знати. Вона з тих, хто біжить марафон не поспішаючи, але доходить до кінця переможцем. Скоріш, Абель сам впаде на меч, яким впевнено розмахує. Я попередив, що розплата за його діяння неминуча, і що скоро він дізнається, який вигляд мають втрати.

Тож, любі мої, така вона – гірка правда. Клелія... Так багато слів у думках, а я не знаю, що тобі сказати, дитино. Рідненька, можливо я не мав права позбавляти тебе правди про твоє народження до того, як я вмру, але... Я не хотів, щоб ти через мене втратила ґрунт з під ніг до того, як усе закінчиться. Ти повинна мати непохитність, щоб відчай не давав порад. Ти була, є і будеш, де б я не опинився після смерті, моєю любою донечкою, великим коханням та продовженням нас з Розою. Ти така ж талановита скрипалька, як і вона, і я радію, що зміг інтуїтивно направити тебе у творче русло, як помітив твою схильність до музики.

До слова мовити, та скрипка, що я подарував тобі на п’ятнадцятиріччя, колись належала Розі. Я люблю тебе, мила. Пообіцяй, що не будеш за мною тужити, то шкода здоров'ю. Будь завжди собою. Торуй свій шлях не боячись, що зробиш щось не так.

І на останок, про матеріальне. Чекайте звязку з моїм адвокатом, він оприлюднить мій заповіт. А я йду у вічність… Здається я вже її бачу. Йди… йди до мене, я готовий пірнути у тебе. О, моя Роза!
 

кінець запису

1 ... 65 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роза для Клелії, Еллі Гарус», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роза для Клелії, Еллі Гарус"