Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов 📚 - Українською

Читати книгу - "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Переможців не судять" автора Олександр Юрійович Есаулов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 89
Перейти на сторінку:
обачна, абияк нічого робити не буде, тому й вагається.

— Ми в тебе тут криївку зробимо.

— Криївку? Коли? Як? А сусіди помітять?

— Не хвилюйся. А робити почнемо зараз. Ти, головне, за дітьми приглянь, щоб, не дай Боже, не побачили. Дитина, вона ж і є дитина, ляпне де не треба, і біда буде. Зрозуміла? Ти не переймайся! Зробимо у тебе шпиталь на кілька ліжок, і тобі трохи легше буде. Харчами допоможемо, одягом і взагалі… Згода? Авжеж, згода! Ми ж із тобою стільки років поруч…

Хата стояла на околиці села, ліс неподалік, що й казати, зручно! А коли Гордій взнав, хто мешкає у цій оселі, то й зовсім зрадів. Про таке він і не мріяв! 1 взагалі, побачити вірну бойову подругу тут, у Великій Прошеві, було неочікувано. Коли йому довелося зникнути зі Стасова, він загубив Марусину у вирі подій. Потім, коли вже влаштувався з невеличким загоном неподалік від Великої Прошеви, то поцікавився, як там справи у Марії, і взнав жахливу звістку про смерть свекра та свекрухи від рук Казимира Грабовського і про те, як жорстоко помстився полякові Василь. Відтоді родина Когутів зникла. Гордій не шукав Марію, розуміючи, що це марна справа, і відклав це діло на потім. І ось, раптом, така зустріч!

— Отже так, Маріє… Змінимо тобі псевдо. Як бажаєш називатися?

— Та мені байдуже…

— Ти завжди була розумною, тому бути тобі Розумницею. Розумниця, ось як ти віднині будеш називатися. Добре, похрестили тебе. Криївку почнемо копати вже. Гайда на подвір’я, оглянемо, що і як.

Вийшли на невеличке подвір’я. Ніч була темна, як завжди буває у серпні. Небо чорне, наче сажа з пічної труби, накрило землю і лише підморгувало біло-блакитними цяточками зірок. Чиркнула на мить та згасла падаюча зірка, і тієї ж миті ще одна… Десь у сусідів, мабуть, спросоння, гавкнув собака, погарчав і замовк, і знову запанувала над селом тиша. Гордій важко зітхнув:

— Глянь, яка краса… А ми вчора трьом полякам та парі москалів життя вкоротили. Чому? Тому, що ця земля така гарна… А вони сюди лізуть і лізуть… Ніби тут медом намащено! Це наша земля! Га, Розумнице?

— Так, Гордію. Це — наша земля…

— Тому хай вони вшиваються звідси, а то усіх поріжемо! Гей, хлопці!

Наче з-під землі на городі з’явилися темні тіні та безшумно підійшли до хати.

— Нумо, дивіться, де можна криївку під шпиталь влаштувати.

За кілька хвилин подвір’я ретельно оглянули. Зазирнули у кожну шпаринку, обнишпорили кожен куточок та одностайно вирішили, що найкраще влаштувати вхід до схрону з льоху. У льосі вхід замаскувати якоюсь діжкою чи ще чимось. Там темно, а свічкою чи ліхтариком багато не насвітиш, тому і вхід побачити буде важко. Хлопці одразу взялися до роботи. Все, що потрібно, принесли із собою: саперні лопатки, плетені корзини, щоб відносити викопану землю подалі, кілька невеличких колод та дощок для укріплення стелі…

А Марія-Розумниця повернулася до хати і довго не могла заснути, вдивляючись у нічну стелю широко розплющеними очима. Лежала, лежала, а потім сльози самі покотилися з очей, збігаючи по щоках на тверду подушку. Васильку, Васильку… Де ж ти там, ріднесенький! Чи живий? Як же без тебе тяжко… Одиноко та сумно! Де ж ти, коханий? Васильку, Васильку…

***

Скворцов, морщачи лоба, читав політінформації, які були передані в обласне управління з облвиконкому. Таких політінформацій у нього була ціла тека. Куди б їх не адресували, вони опинялися в управлінні НКВС, а потім потрапляли до нього. Як заступник начальника обласного управління, саме він відповідав за боротьбу з бандитизмом. Наразі читав чергову інформацію[41]:

СЕКРЕТАРЮ ТЕРНОПОЛЬСКОГО ОБКОМА КП/б/У

ТОВ. КОМПАНЕЦ

ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ИСПОЛКОМА ОБЛАСТНОГО СОВЕТА

ДЕПУТАТОВ ТРУДЯЩИХСЯ ТОВ. АРТЮЩЕНКО

О проявлениях и действиях к/p бандгруппировок и политикоморальном состоянии населения Тлустенского района.

ПОЛИТИНФОРМАЦИЯ

После продвижения фронта и в/частей вперёд, в районе начали активно себя проявлять к/p бандеровские группировки, которые деморализуют нормальную жизнь и деятельность района. Достаточной борьбы с проявлением бандгруппировок в районе не ведётся.

Местные органы НКВД малочисленны своим составом, — не в силах своевременно принимать меры по ликвидации бандгруппировок. Отряды по борьбе с бандитизмом в нашем районе также положительных результатов не дали.

Так например: 24–25 сентября с/г Золотопотокского района банда в количестве до 500 человек прошла 3 села нашего района, причем в ночь с 24 на 25 августа в лесу в 2-х километрах от села Садки нашего района, банда делала отдых. Несмотря на то, что банду преследовал запасной полк, а также отряд ОблНКВД, все же после некоторых потерь с нашей стороны, банда обманчивым маневром с леса ушла и бесследно пропала.

Следует полагать, что главные силы банды ушли с нашего района, оставив соответствующие бандгруппы для определённой работы.

Наличие бандгрупп в нашем районе подтверждается фактами появления в ночное время в селах Летяче, Садки, Воргуленци. Слободка, Буряковка и др. по 15–20 человек вооруженных, которые главным образом занимаются террорами над сельским активом, так например: в ночь на 1/ІХ-44 г. бандгруппа в количестве 15–17 человек одетые в польской военной форме и в форме работников НКВД с орденами и медалями СССР около 10 часов вечера зашли в село Буряковка, отрекомендовали себя работниками НКВД, собрали актив села, после чего по заранее подготовленным спискам отобрали:

В селе Буряковка — 4 человека:

Подольський Федор Антонович, 1927 г. р. — поляк.

б) Могилюк Павел Семенович, 1922 г. р. — поляк.

в) Павлыш Василий Максимович, 1920 г. р. — поляк.

г) Костин Федор Яковлевич боец польской армии.

В селе Слободка — 4 человека:

а) Чернявский Илья — секретарь с/совета.

б) Илюф Ислава — секретарь перв. Комсомольск, организации.

в) Куличковский Максим Королевич — мельник.

г) Велен Кузьма — кузнец — которых в том же селе зверски убили.

С 22-го июля по 5-е сентября 1944 года к-p бандгруппами убито советского актива в районе — 4 человека, уведено живьём 7 человек.

В результате активного проявления в районе контрреволюционных банд, группировок, политико-моральное состояние населения района не здоровое. Незначительная часть населения особенно в селах Слободка, Буряковка, Садки к действиям бандитских банд относятся сочувственно, имеют связи и оказывают помощь бандгруппам в продуктах питания, что подтверждается проверенными данными органов НКВД.

Большинство населения района по отношению к проявлению бандгруппировок относятся враждебно и по существу деморализовано, в следствии чего активность крестьян приняло форму пассивности, особенно в выполнении госпоставок хлеба, мяса, молока и т. д.

Пассивность

1 ... 63 64 65 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"