Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пелікани, Ольга Ігорівна Брагіна 📚 - Українською

Читати книгу - "Пелікани, Ольга Ігорівна Брагіна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пелікани" автора Ольга Ігорівна Брагіна. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64
Перейти на сторінку:
й розбійники, одні тікали й намагалися якомога ефективніше сховатися, а інші

намагалися їх якомога скоріше спіймати, але коли вона розповіла

йому про цю гру її дитинства, він заперечив, що ніколи про таке

не чув — невже саме в Сибіру в цю гру і не грали, мабуть, за

таких складних умов їм не потрібні були додаткові гострі почуття

справедливості, помножені на дефіцит морозива влітку, через що

бульбашки малинового сиропу в шоколаді з відповідною начинкою

можна було помацати язиком, такі холодні й крихкі, і ріжуть плоть

не гірше за будь-яке лезо, усі колишні друзі роз’їхалися світами, штамп фірми «Світанок» — послуги за ефемерним розкладом

для ефемерид, розкуті рухи панянок з парасольками від сонця, сонливість під час сієсти, коли немає куди всістися на цьому

шезлонгу — ноги звішуються, і ти не хочеш жодного теплого

пива або рибних пирогів із жовтим майонезом, море обіймає

168

коліна й виштовхує на поверхню, наче ти вже відокремився від цієї

реальності й рухаєшся чітко в напрямі будинку з химерними поста-тями русалок і кам’яних мавп, яких рятує дельфін, у дельфінарії

було так сумно й тоскно, наче вона вловлювала терапевтичні

меседжі на ультракороткій хвилі під вологою від мастила водою, саме тоді Еллі почула своє прізвище й автоматично підвелася зі

свого місця, як у школі, коли не знаєш, що відповідати, і немає

сенсу далі зволікати, але все одно стовбичиш мовчки та дивишся

на пусту дошку, тепер вона має підвестися на сцену і сказати спіч

про принади терапевтичного письма, бо мистецтво не має когось

чомусь навчати й узагалі нікому нічого не винне, але відчуває, що тоді всі представники волонтерських організацій і журналісти

культурних видань будуть розчаровані, бо література має навчати

доброму-вічному і чомусь там ще, інакше який же ти письменник, якщо не випасаєш на лужку перед своїм шале народи, вона облизує

з вуст недоїдену сиркову масу й намагається вимовити хоча б слово, хоча б якусь думку сформулювати перед усіма цими відеокамерами

й цікавими поглядами колишніх жертв піонерських таборів, які

тепер не толерують жодної помилки, якщо ти вже якось заявив

про себе на цьому форумі марнославства, змарнілі жінки з руками, які видають вік, і шкірою на шиї, яка видає ще більше, коли немає

більше сенсу приховувати від своїх чоловіків незацікавленість

у їхніх оцінювальних поглядах, неїстівні пластівці в картонних

коробках з-під взуття, у яких колись мешкали морські свинки із

сумними очима або хом’ячки, які сплять двадцять три години на

добу, зарившись у попіл Помпеї, а одну годину на добу кружляють

кімнатою, вистукують лапками марш Мендельсона або воєнний

марш, а потім отруюються кульками від тарганів, бо люблять

робити запаси, і всі ці тепер нікому не потрібні запаси круп для голод-ного року потім знаходять за припічком — голодарем прикидався

весь час поруч за нею, вона думала, що в коханні та в літературі

завжди має бути щось снобістське, не для всіх або для нікого, щоб

тільки двоє могли зрозуміти один одного за потаємними знаками

на стелі — автор і читач, власник книгарні з гарним застарілим на цей

час почерком, в якому колись укорінилося все зло нерозбірливості

людства, і тимчасова прибиральниця, якій немає куди повертатися

додому, де немає жодної чистоти лікарень і сільських ставків чийо-гось невластивого людині дитинства, коли там водилися справжні

щуки та інші незрозумілі рибки, вона силкується щось вимовити

169

й не може згадати слова, навіть той лексичний мінімум, на який

спромоглася природа, зробивши її людиною не надто розумною, ти

і читач класичних творів з розвитком сюжету й катарсисом, любов-ними стражданнями та непорозуміннями, які мають закінчитися

весіллям або вічним поверненням, він бере її за руку й виводить із

зали, де скоро має бути фуршет, вони йдуть містом, де в сутінках

ще не розчинилося світло ліхтарів, і вигадують найдивовижніші

імена для своїх героїв.

ЗМІСТ

Частина перша....................................................................................5

Частина друга....................................................................................72

171

Ольга Брагіна

ПЕЛIКАНИ

Роман

Директор видавництва Тетяна Ретівова

Редактор Олена Яковенко

Автор ілюстрації на обкладинці Ганна Лі

Оригінал-макет Микола Шемет

Формат 60х90 1/16. Ум. друк. арк. 10,00

Підписано до друку 15. 08. 2021.

Замовлення №

Видавництво «ФОП Ретiвов Тетяна»

вул. Мала Житомирська, д 8, №3, м. Київ

тел. (096) 538 51 15

e-mail: [email protected]

Свiдотство суб’єкта видавничої справи

ДК № 5016 вiд 24.11.2015 р.

1 ... 63 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пелікани, Ольга Ігорівна Брагіна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пелікани, Ольга Ігорівна Брагіна"