Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                Але коли вже трапляється, то Недоля ніби відривається за усі часи затишшя. І проблеми сипляться на голови представників закону, мов з рогу достатку, от тільки того достатку зовсім не хочеться. Тому, звісно, Малкольм сержарнові щиро співчував.

                - Погані новини! – замість привітання повідомив Блек, щойно Малкольм вийшов з авто.

                - Схоже, тут інших і не буває. – стоїчно зітхнув Малкольм і простяг руку для привітання. – Що ж, сержанте, порадуйте мене цими новинами.

                - Згорів будинок Клейтона. – сержант жетом запросив детектива пройти до будинку. – Сам Клейтон невідомо де.

                - Не в домі? – Малкольм пішов в дім, знову відмітивши лунку тишу коридорів, ніби в дому з купою квартир не було жодної живої душі. – Десь поїхав?

                - Принаймні, ми нікого не знайшли поки що. – Блек доволі бадьоро почав пдійматися сходами, на ходу розповідаючи подробиці. – Вчора ввечері стався підпал, пожежники погасити вогонь не змогли, аж доки вся та халупа не згоріла вщент. Лише труба каміну лишилася. Дум же дерев’яний. – пояснив Блек, озирнувшись через плече. – Отож, коли попелище залили водою, то почали шукати рештки. Горіло добре, алде якби хто там був – щось би та й лишилось. А там порожньо. Пес встиг вистрибнути, або його навмисне випустили…

                - У Клейтона був пес? – запитав Малкольм.

                - Ага. – буркнув Блек, звертаючи в коридор до квартири Віктора. – Метис якихось здоровенних порід, на вигляд – ну чисто монстр з фільмів жахів, але така віддана тваринка, і добра, як кошеня. Вся вулиця його обожнює, на відміну від його колишнього господаря…

                - І що песик? – Малкольм сторожко озирнувся. Його гнітила тиша цього будинку. – Він цілий?

                - Так, тільки сумує. Сусіди забрали Майло – так собацюру звуть – до себе. Він трошки диму там надихався і шерсть обгоріла…

                - А більше на попелищі нікого не знайшли? – запитав детектив після невеликої паузи, доки сержант знімав з дверей стрічку з печаттю.

                - Нікого. – зітхнув сержант і відчинив двері. – Не було в домі людей.

                Чоловіки увійшли в квартиру, озираючись. Малкольм поглянув на розгром, який вчинив тут Біллі-молодший, коли вдерся, аби вбити Віктора. Сліди боротьби були повсюду. Він вже бачив їх, коли влетів в квартиру на заклик про порятунок. Нічого не змінилося. Тільки додалася ще одна пляма крові в коридороі – його, Малкольма, крові. Та двері у ванну були мало не зірвані з петель – то Віктор відчинив їх ривком, коли Біллі цілився в майже непритомного детектива, і випадково пошкодив кріплення.

                - Ви сказали, що то був підпал, чи мені почулося? – аби не заглиблюватися в споргади, що могли б стати останніми, запитав Малкольм. – З чого такі висновки? Вже проведено експертизу?

                - Ще ні. – гмикнув Блек. – Там і без експертизи ясно, що навмисне підпалили. Дві каністри з-під бензину біля попелища, одна – прямо в домі. Металева, тому трохи поплавилася, але лишилася ціла. Калюжі бензину… Знаєте, ніби як хлюпали, і воно розливалося не лише на стіни, а й на землю коло дому…

                - Хтось спалив дім Дерека Клейтона. – кивнув детектив і попрямував в спальню. – І викрав Дерека?

                - Скоріше повірю, що цей козел сам спалив свій дім і злиняв куди подалі! – роздратовано крикнув сержант. – Що ви там шукаєте?

                Не почувши відповіді, він попрямував за детективом.

                Малколмь стояв біля ліжка, скинувши подушку убік, і з цікавістю роздивлявся кількадесят аркушів, що лежали під нею. В його очах був легкий шок і зовсім трохи злорадості. Почувши кроки, він рвучко обернувся, правою рукою тягнучись до кобури. Але побачив Блека, судомно вдихнув, ніби виринув на поверхню з глибини, струснув головою.

                - Що ви там знайшли, Малкольме? – напружено зперепитав сержант, з цікавістю поглядаючи на папери.

                - Докази, сержанте, докази. Докази того, що справа не в Монінгах, Фішборнах чи Клейтоні. – губи Малкольма стиснулися в тонку тверду лінію. – Аннет розкрила серію вбивств, і за це її саму й вбили.