Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Казки про богатирів та лицарів 📚 - Українською

Читати книгу - "Казки про богатирів та лицарів"

393
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казки про богатирів та лицарів" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 119
Перейти на сторінку:
додому. Ти ходив багацько по світі, чи не бачив де, чи не чув од кого про неї? Якби ти мені її знайшов, то я б тобі дав за це все своє королівство.

— Ні, — каже, — не бачив і не чув. Буду питати, то, може, зустріну такого, що її бачив. А далеко, — каже, — звідси до короля-змія?

— Ні, недалеко, от зараз в першім королівстві.

Прийшов він до того королівства, коли дивиться — аж стоїть над водою палац на стовпах і не можна до нього підійти. Ходив він кругом, ходив, коли дивиться — глибока яма, і драбина стоїть у ямі. От він перехрестився та й поліз туди. Спускається він вниз по драбині, аж ось і сходи. Він по тих сходах та й ввійшов до палацу. Іде він через один покій, йде й через другий, заглянув у третій — спить панна. Він підійшов до неї та й збудив. Вона встала та й каже до нього:

— Чого ти зайшов сюди, чоловіче? Утікай відціля, бо тут король-змій живе, то він тебе тут з’їсть.

Ось він і каже:

— Не можу я утікати, бо мене прислав купець з листом до короля-змія і казав, щоб я приніс йому три зміїних пера.

Та й розказує їй, як він проходив через всі королівства, поки дійшов до цего.

— В першому королівстві була, — каже, — криниця з такою водою, що як слабий умиється, то зараз відчуняє, а тепер вона зіпсувалася, в другому королівстві була така яблуня, що родила золоті яблука, а тепер усохла, а в третьому королівстві була королівна дуже гарна, та як пішла вона на спацер, тільки її і бачили.

— Це я, — каже вона, — та королівна. Я пішла на спацер, а мене і украв оцей змій, що живе в цьому палаці, і не випускає мене нікуди. Чекай же, чоловіче, я достану тобі з нього три пера та й втічем разом.

Ото вони і балакають про те, коли то краще утекти од змія, коли чують, аж земля гуде…

— Ой, це змій летить, — каже вона, — лізь швидше у піч!

Тільки що він вліз у піч, аж прилітає змій. Як увійшов у палац та й каже:

— Фу… фу… а це що, жінко, чоловіком пахне? Хто тут такий є?

— Нема, серце, нікого, — каже вона, — то ти налітався по світі, наївся людського м’яса, то тобі так здається. А знаєш що, як ти полетів, я лягла спати та й заснула, і приснився мені сон, та такий чудний, такий чудний, що сказати не можна..

— А ну, ну, розкажи, — каже змій, — тільки підожди трохи, я ляжу, а ти мені поськай та й розкажеш.

Сіла вона йому ськати та й каже:

— Снилось мені, що в одному королівстві була криниця з такою водою, що як слабий умиється, то зараз буде здоровий, а тепер зіпсувалася.

— Знаю я цю криницю, — каже змій. — У тій криниці сидить тепер жаба. Якби ту жабу вийняти, то вода б ще краща стала, як перше була.

Змій розказує, а вона — скуб, та й висмикнула з нього перо, а після й каже:

— Снилося мені, що в другому королівстві була, ніби, така яблуня, що родила золоті яблука, а тепер всохла.

– І це знаю, — каже змій, — то її хробак підточив. Якби її пересадити, то вона була б ще краща…

А вона знову перо висмикнула з голови. А змій почув та й каже:

— Годі, не скуби, розказуй краще далі.

Вона й каже йому:

— Ото ще снилося мені, що в третім королівстві була дуже гарна королівна. Вона пішла на спацер та й пропала.

— А хіба ти, — каже змій, — забула, як я тебе украв?

А королівна і третє перо висмикнула з голови.

— Ей, слухай, — каже, — не скуби, бо як ще раз скубнеш, то я тебе з’їм.

Перестала вона йому ськати, він знявся та й полетів.

Тільки що він полетів, а вона зараз покликала прикажчика та й каже йому:

— Ну, тепер утікаймо. У мене є така книга, що як прочитаєш її, то зараз зробишся чим захочеш: чи звіром, то й звіром, чи птицею, то й птицею.

Взяли вони ту книгу і три пера, поробились птицями та й полетіли.

От змій прилітає додому, дивиться — нема королівни. Він і думає: ото, певно, вона утекла — і полетів у погоню, так летить, що аж земля гуде.

А прикажчик з королівною все утікають. Аж вона й каже:

— Постривай-но, я послухаю, чи не чути, земля як гуде, тото змій за нами женеться.

Послухала вона — земля гуде.

— Дожене він нас, — каже, — зроблюсь же я пасікою, а ти старим пасічником, а як він спитає, чи не бачив ти такої-то й такої, то кажи, що бачив тоді, як був ще молодим.

От і зробилась вона пасікою, а він старим пасічником. Аж летить змій і питає:

— Чи не бачив ти, діду, тут не летіла королівна?

— Здається, бачив, але ще тоді, як був молодим.

От змій і вернувся ще шукати її до палацу. Вони поробились знову птицями та й полетіли.

А змій вернувся, шукав-шукав і погнався за ними в погоню. А королівна прислухалась — аж земля гуде. Вона і каже прикажчикові:

— Зробимось ми — ти дідом, а я бабою, та й буцім-то ми на богомілля йдем.

Та й зробилися вони дідом і бабою і йдуть з торбами на плечах. Аж прилітає змій:

— Чи не бачили ви такої і такої?

— Ні, не бачили, — кажуть вони.

Змій і думає: може, вона в палаці або пішла купатися, та й знову вернувся. А тії прочитали книжку, поробились птицями і знову полетіли. Змій прилітає додому — нема нікого. Розгнівався він дуже та й полетів знову доганяти. А вони уже долітали до того королівства, де змій украв королівну. Коли чують — земля гуде, та так, аж дрижить.

Королівна і каже до прикажчика:

— Летить змій. Робися ти скоріше морем, а я зроблюся качкою.

А ось і змій прилітає, та такий же злий, що аж піна з рота котиться. Як побачив він ту качку, так зараз і пізнав, що то не качка, а королівна, та й хотів він її зловити. Що кинеться на ню, то вона і пурне, не може ніяк її змій зловити. Він тоді почав воду пити, щоб випити все море, пив-пив, доти пив, поки аж не луснув.

Тоді вони поробилися людьми та й пішли собі далі. Приходять у

1 ... 63 64 65 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки про богатирів та лицарів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казки про богатирів та лицарів"