Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Велике плавання 📚 - Українською

Читати книгу - "Велике плавання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велике плавання" автора Зінаїда Костянтинівна Шишова. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 111
Перейти на сторінку:
Її переслідує свята інквізиція. І я гадаю, що не помилився, пообіцявши йому притулок у вашому домі.

Синьйор Томазо негайно вийшов запросити мавра.

— Увійдіть, будь ласка, — сказав він. — Це бідний і тісний дім, але тут ви можете не остерігатися за своє життя. Сам я чоловік непомітний і незначний, але оточений хорошими і рішучими друзями, які зможуть вас доставити куди завгодно, не боячись інквізиції. Але ж вас потрібно нагодувати. Ви, звичайно, зголодніли з дороги! — здогадавшись, вигукнув раптом синьйор Томазо й одразу ж хотів зайнятися клопотами по господарству.

Я негайно зупинив його.

На цвяху в комірці над майстернею я відшукав свого фартуха і, надівши його, не гаючись, заходився готувати їжу, а господар у цей час слухав розповідь мавра про його пригоди.

Мізерні запаси мого господаря одразу ж підказали мені, що справи його досить кепські, але в мене грошей було вдосталь. І перебував я в Генуї, де, не сходячи з місця, можна купити все — від головки часнику до трищоглового судна.

Через півгодини обід був готовий. Синьйор Томазо з задоволенням їв приготовані мною страви. І за столом ми вели далі свою розмову. Я розповів господареві, де і чому ми залишили Орніччо, змалював йому чудовий острів Гуанахані і нашого милого Аотака. Треба сказати, що останні дні я мало бачився з моїм червоношкірим другом, бо наслідний принц Хуан, вражений його кмітливістю, тимчасово взяв його до себе в охоронці.

Виявляється, що звістка про наше повернення досягла Генуї набагато раніше, ніж я прибув сюди.

Флорентієць Аннібал Януарій, який перебував у Барселоні, коли ми прибули, сповістив про всі наші відкриття свого брата у Флоренції, і цей лист облетів усю Італію. Ще ліпше зробив Габріель Санчес, якому адмірал повідомив про все, що з ним сталося: він послав цього листа надрукувати і розповсюдив у кількох сотнях екземплярів в Італії, Франції та Англії.

Необхідно зазначити, що в самій Іспанії відомості про відкриття поширювалися не так легко — Фердінанд боявся суперництва Португалії і приховував подробиці подорожі у західні моря.

Вислухавши оповідь мавра, синьйор Томазо за обідом звернувся до мене:

— Синьйор Альбухаро чимало зазнав злигоднів. Він змінив віру і прийняв християнство, змушений до цього жадібністю іспанських монархів і жорстокістю інквізиції. Це допомогло йому уникнути на деякий час переслідування і дало йому змогу спокійно зайнятися своїми справами. Але жадібні іспанські монархи, відчуваючи брак грошей, знову хочуть запроторити його у в'язницю святої інквізиції, звинувачуючи в тому, що він начебто таємно виконує й далі обряди своєї релігії. Синьйор Альбухаро міг би давно залишити Іспанію, але там перебуває його наречена, дочка такого ж бідолахи, як і він сам. Тому він вирушає у Венецію, де дож[94] Дандоло обіцяє йому заступництво й охоронну грамоту від папи, з якою він уже спокійно зможе повернутися до Іспанії. Розпочавши справу, ти повинен завершити її. Сьогодні ж необхідно підшукати парусник, який відвезе його до Венеції, не заходячи ні в Сіцілію, ні в Неаполь, де інквізиція може схопити свою жертву.

Пробувши два дні в Генуї, я дуже мало міг приділити уваги моєму господареві, бо половину першого дня я клопотався за Альбухаро, а потім виконував доручення адмірала в Генуезькому банку.

Прощаючись з нами, синьйор Альбухаро зі сльозами на очах дякував нам за надану допомогу.

— Я ще повернуся в Кадіс, — сказав він мені. — І ти обов'язково розшукай мене, бо розпитувати про тебе я не зможу з цілком певних міркувань.

Коли вже далеко за північ ми розлучилися з синьйором Томазо, виявилося, що ми з ним не розповіли один одному і половини новин.

За колишньою звичкою, я пішов спати у комірку над майстернею. Два ліжка стояли, ніби чекаючи на наше повернення.

Я не міг стримати сліз, пригадуючи, як жорстоко я був розлучений з моїм другом. «Орніччо, чи пам'ятаєш ти про мене? Як живеться тобі там, на твоєму острові?»

Я насилу відчинив ветхе віконце. Замазка відлетіла, шибки не тримались у сточених шашлем рамах.

Великі зорі тремтіли в затоці. Я вдихав рідне повітря. Мені хотілось обійняти руками все це багате і чарівне місто з його портом, численними суднами, з його базарами, закутками і котами.

Наступний день ми, не розлучаючись, провели з синьйором Томазо разом. Гроші, які залишив йому Орніччо, я ще напередодні поклав на ім'я синьйора Томазо в Генуезький банк. Вони призначались йому про чорний день.

У крамниці на набережній я накупив сукна й оксамиту і віддав Орландо Баччолі, найкращому кравцеві в Генуї, пошити господареві пристойне вбрання. Він так обшарпався, що його почали вже зневажати і позбавили багатьох замовлень. Крім того, я купив йому буденне і святкове взуття.

Я заново замазав шибки у вікнах і дверях, полагодив рами і до східців, що ведуть наверх, приробив нове поруччя. Цього ремесла я навчився у корабельних теслярів.

Я накупив крупів, муки, сала, солонини і вина стільки, щоб було вдосталь прохарчувати команду невеликого парусника. Всі ці продукти я поскладав у коморі і в погребі так, щоб синьйорові Томазо легко було їх діставати. І все-таки, розлучаючись з господарем, я відчував занепокоєння, бо ця людина безпомічна, мов дитя.

Він провів мене до самого порту і навіть зійшов сходами на палубу судна.


Розділ VIII
ТРОЯНДИ І ТЕРЕН

Пан марно квапив мене приїздити. Правда, вершникам і ремісникам, так само як і мені, було наказано з'явитися в Севілью до 20 червня і бути напоготові вирушити в Кадіс, але флотилія наша вийшла в море набагато пізніше.

1 ... 63 64 65 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велике плавання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велике плавання"