Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

Не можу забути й про те, що командири УПА гинули разом зі своїми солдатами — і у відкритих боях, і в невідомих досьогодні бункерах, і в сталінських кацетах. Натомість деякі діячі десятиліттями політикували в німецьких, американських, англійських, австралійських кав’ярнях і кнайпах. Або писали доноси на ближніх і далеких за можливість існувати на безмежних просторах концтабору із «пишною» назвою Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Кожен мав право обрати свою долю і скористався цим правом.

Не мені їх судити.

Епітафія

У фондах Українського Національного Музею, 60-річчю якого я також присвячую цю розвідку, зберігається кишенькового формату книжечка. На другій сторінці — автограф. Перша його частина така: «Співаник УПА, передала мама — п. С. Форович-Комарик». Це безхитрісна віршована історія життя шляхового обхідника залізниці Кузьми та його прибраної доні Оленки, яку він знайшов у грудному віці просто неба. Завершується та історія загибеллю бійця УПА Кузьми та молитвою Оленки над його могилою. Є в тій книжці такі слова: «Щеми вийдемо із лісу II В наші села і міста, II Ще зассяє Україна. // Як зірниця золота».

Друга частина автографу така: «Належала братові Левкові Комарику («Сокіл»), загинув в Чорному лісі. 9-ро хлопців самі себе підірвали. Поховані у спільній могилі…».

Тепер ви знаєте все, або майже все про цю сторінку історії нашого народу.

Робіть висновки самі.

Ваш час прийшов.

Жити ж бо поки що вам.

А вони подивляться.

Звідти.

Зверху.

Там всі й зустрінемося.

Біографічні матеріали

Арсенич Микола («Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим» таін.) (1910–1947), нар. в с. Нижній Бе-резів (сучасний Косівський р-н Івано-Франківської обл.) у бідній селянській родині. 1929 р. закінчив Стрийську гімназію. Член ОУН із 1929 р. У 1929–1936 рр. — студент юридичного факультету Львівського ун-ту. У 1936–1939 рр. відбував покарання за націоналістичну діяльність, звільнений німцями. 1939 р. навчався на спеціальних курсах Абвера. З березня 1941 р. — керівник Служби безпеки ОУН(с-д). Застрелився при спробі захоплення в полон.

Бандера Степан («Сірий») (1909–1959), нар. в с. Старий Угринів (сучасна Івано-Франківська обл.). Закінчив Стрийську гімназію. Навчався на агрономічному відділенні Львівської Політехніки. Член УВОз 1928 р. член ОУН з 1929 р. Неодноразово арештовувався за участь у націоналістичній діяльності та в терористичних актах. Із червня 1934 р. — в ув’язненні. 1936 р. засуджений до кари на горло (із заміною на пожиттєве ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького. Звільнений німцями. 1940 р. — співорганізатор т. зв. Краківського збору ОУН, на якому обраний головою її проводу.

Із 7 липня 1941 р. — «почесно інтернований», у 1941–1944 рр. перебував у блоці «Цеппелін». Звільнений ТІ вересня.

Із 1948 р. разом із сім’єю жив у Мюнхені. Вбитий терористом, агентом КДБ Сташинським.

Біленький Ярослав (1883–1945). Народився в м. Самбір (сучасна Львівська обл.). Закінчив філософський факультет Віденського університету. З 1906 р. — учитель української мови й літератури, 1916–1918 рр. — директор Яворівської гімназії. 1918 р. — комісар урядуЗУНРуСокалі, 1919 р. працював у міністерстві освіти УНР.

У 1920-х—30-х рр. — учитель української мови в Академічній гімназії

у Львові, 1934–1941 рр. — Львівського університету. Помер у Самборі.

Бойдуник Осип (1895–1966), нар. в м. Долина (сучасна Івано-Франківська обл.). Учасник І Світової війни. Хорунжий Української Галицької Армії. З 1920 р. — член УВО. 1929 р. закінчив Вищу торгову школу в Празі. Учасник Установчого з’їзду ОУН. Головний контрольний ОУН, співредактор часописів «Голос нації» та «Голос». У 1941 р. — член Проводу ОУН. Помер у Німеччині.

Бусел Яків («Галина» та ін.) (1912–1945), нар. в м. Митава (сучасна Латвія), (за іншими даними в м. Кальварія, сучасна Литва). У1932—1933 рр. навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У 1932–1939 рр. його заарештовано та засуджено за націоналістичну діяльність, звільнено німцями. У1941—1944 рр. працював у пропагандистському осередку ОУН(с-д), редактор часописів «Інформатор», «Вісті з фронту УПА», «До зброї». Один із провідних ідеологів ОУН(с-д). Загинув у бою.

Бутковський Іван (1905–1967). Нар. у Львові. Випускник Стрий-ської гімназії. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. 1939 р. — командир сотні «Карпатської січі». У 1941–1942 рр. його було ув’язнено та звільнено німцями. 1943 р. очолив вишкільний курінь УНС на Станіславівщині. Воював проти партизанських загонів Ковпака та ін. Від січня 1944 р. — командир воєнної округи УПА «Говерля» (УПА-Захід). У другій половині 1944 р. на еміграції в Німеччині. У 1947–1955 рр. співвидавець часопису «До зброї». Помер у Мюнхені.

Вовчук Іван Федорович (справжнє ім’я — Вовк Федір Іванович) (1903–1979), нар. в с. Очеретувате (сучасний Семенівський район Полтавської обл.) в селянській родині. 1926 р. закінчив Харківський університет, працював у радгоспі, директором школи. 1936 р. працював директором школи в Нікополі.

1942—(?) — тереновий провідник

ОУН (орієнтовна кількість членів — 40).

У складі осередку ОУН, який він очолював, було до 40 осіб. Його було заарештовано німцями, звільнено за невідомих обставин. 1943 р. переїхав на територію Генеральної Губернії. 1944 р. перейшов на територію Словаччини, згодом — Німеччини, перебував у таборі переміщених осіб у м. Карлсфельд (Баварія), редагував часопис «Визвольна політика». Похований на українському цвинтарі Святої Трійці (м. Піттсбурґ, штат Пенсильванія, США).

«Праведник народів світу».

Вітошинський Іван. Біографічних даних не виявлено.

Волошин Ростислав («Павленко», «Горбенко») (1911–1944). Нар. у с. Озеряни (сучасна Рівненська обл.) у родині службовця— залізничника. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. З 1929 р. — член ОУН, у 1933–1934 рр. — голова Української студентської репрезентації в Польщі. У 1935–1937 рр. — співредактор газети «Юнак», часопису «Студентський Вісник». Провідник ОУН. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність, утримували у таборі «Береза Картузька». 1939 р. ув’язнений радянськими окупантами. Із серпня 1941 р. разом із М. Скрипником та У