Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сфера 📚 - Українською

Читати книгу - "Сфера"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сфера" автора Дейв Еггерс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 112
Перейти на сторінку:
class="p1">— Навіть близько нічого такого не бачила, — відповіла вона.

З обличчям Бейлі щось сталося, воно сіпнулося, тобто лівий кутик ока та лівий кутик рота смикнулися один до одного.

— Дякую, Донтею, — сказав Бейлі.

Донтей усміхнувся і пішов, зачинивши за собою важкі двері.

— Отже, Мей. Чаю? — Бейлі стояв перед антикварним чайним сервізом, зі срібного чайника вузькою спіраллю йшла пара.

— Залюбки, — сказала вона.

— Зеленого? Чорного? — запитав він, усміхаючись. — Білого?

— Дякую, зеленого. Але це необов’язково.

Бейлі порався біля чаю.

— Давно знайома з нашою улюбленицею Енні? — запитав він, обережно наливаючи чай у філіжанки.

— Давно. З другого курсу коледжу. Вже п’ять років.

— П’ять років! Це ж тридцять відсотків життя!

Мей розуміла, що він дещо заокруглив, але радо підхихикнула.

— Десь так. Уже давно.

Він подав їй блюдце з філіжанкою і жестом запросив сісти. У кабінеті стояло два крісла, обидва шкіряні і м’які.

Бейлі сів у крісло, гучно зітхнувши, щиколотку однієї ноги поклав собі на коліно.

— Енні для нас тут дуже багато важить, отже, і ти теж. Енні каже, ти можеш стати надзвичайно цінною для нашої спільноти. Ти теж так думаєш?

— Що я можу тут стати цінною?

Він кивнув головою і подмухав на чай. Незворушно поглянув на неї над своєю чашкою. Вона витримала його погляд, а потім, від надлишку почуттів, відвела погляд і знову подивилася йому в очі, цього разу на обрамленій фотографії, що стояла на полиці поряд. Це був офіційний портрет сім’ї Бейлі, чорно-білий; троє дочок стояли навколо матері та Бейлі, які сиділи. Син Бейлі — у нього на колінах, у спортивному костюмі, з фігуркою Залізного Чоловіка в руках.

— Дуже сподіваюся, — сказала Мей. — І щосили стараюся. Мені дуже подобається у «Сфері», навіть не можу висловити вдячність за надані тут можливості.

Бейлі всміхнувся.

— Добре. Дуже добре. Тепер скажи, а як почуваєшся після вчорашньої ночі? — Поставив запитання так, ніби йому насправді цікаво, ніби вона може відповісти, що заманеться.

Мей знову відчула під ногами ґрунт. Тут не потрібно корчити із себе дурепу.

— Жахливо, — сказала вона. — Майже не спала. Так соромно, аж блювати хочеться. — Вона б не вжила цього слова у розмові зі Стентоном, але Бейлі міг оцінити невеличку грубість.

Він ледь помітно всміхнувся і пішов далі:

— Мей, дозволь запитати. Чи ти поводилася б інакше, якби знала про камери «ВидоЗміни» на пристані?

— Так.

Бейлі співчутливо кивнув головою.

— Добре. А як саме?

— Я б таке не зробила.

— Чому не зробила б?

— Бо мене б схопили.

Бейлі нахилив голову набік:

— Лише тому?

— Я б не хотіла, щоб хтось бачив, як я це роблю. Так робити неправильно. Незручно.

Він поставив свою чашечку на стіл біля себе, руки склав на колінах, пальці ледь переплетені.

— Отже, знаючи, що за тобою спостерігають, ти зазвичай поводишся інакше?

— Так. Безперечно.

— І коли можуть притягти до відповідальності.

— Так.

— І коли є відеозапис. Тобто коли або якщо про твої вчинки може дізнатися будь-хто і будь-коли. А відеозапис, скажімо, існує вічно.

— Так.

— Добре. А чи пам’ятаєш, що я казав у своєму виступі на початку літа про кінцеву мету «ВидоЗміни»?

— Так. Повне покриття «ВидоЗміни» майже цілком викорінить злочинність.

Бейлі ніби втішився:

— Саме так. Правильно. Пересічні громадяни, такі як у нашому випадку Ґарі Кац і Волт Лефевр, які знайшли час і встановили свої камери, допомагають зміцнити нашу безпеку. Цього разу злочин був дріб’язковий, дякувати богові, обійшлося без жертв. Ти жива. Бізнес Меріон і веслування на каяках пережили ще один день. Але одна ніч твого еґоїзму поставила все під загрозу. Дія однієї особи створює відлуння, якому може не бути кінця-краю. Згодна?

— Так. Я розумію. Безсовісний вчинок. — І тут Мей знову дорікнула собі за страхітливу короткозорість, бо вже вкотре ставить під загрозу все, подароване «Сферою». — Містере Бейлі, мені у голові не вкладається, як я могла таке утнути. Знаю також, що ви сумніваєтеся щодо моєї професійної придатності. Тож хочу лише додати, що дуже високо ціную свою роботу і вашу віру в мене. Виконуватиму всі свої зобов’язання. Докладу зусиль, щоб виправитися. Справді. Згодна на будь-яку додаткову роботу, геть на все. Тільки скажіть, що маю робити.

Обличчя Бейлі розпливлося в шалапутній усмішці.

— Мей, твоїй роботі ніщо не загрожує. Ти сюди прийшла назавжди. Й Енні тут теж назавжди. Мені шкода, якщо ти в цьому бодай на секунду засумнівалася. Ми не хочемо, щоб хтось із вас від нас пішов.

— Дуже приємно це чути. Дякую, — сказала Мей, хоча її серце загупало швидше.

Він усміхався, киваючи головою, наче був страшенно радий і щасливий, що все вдалося залагодити.

— Але цей епізод для нас дуже повчальний, правда?

Питання видавалося риторичним, але Мей все одно кивнула.

— Мей, — запитав він, — а коли таємницю можна назвати хорошою справою?

Мей на кілька секунд замислилася.

— Коли вона захищає чиїсь почуття?

— Наприклад?

— Ну, — вона затнулася, — коли ти знаєш, що хлопець твоєї подруги їй зраджує…

— Як? Ти не розповіси про це подрузі?

— Гаразд. Невдалий приклад.

— Мей, а ти добре почуватимешся, якщо подруга щось приховає від тебе?

Мей одразу згадала свої невинні побрехеньки, якими вона годувала нещодавно Енні. Побрехеньки не лише мовлені, але також надруковані, побрехеньки вічні і неспростовні.

— Ні. Але я зрозумію, якщо їй це доведеться зробити.

— Цікаво. Чи можеш пригадати випадок, коли ти тішилася з того, що хтось із твоїх друзів щось від тебе приховав?

Мей не змогла.

— Не можу отак одразу, — їй зробилося зле.

— Добре, — сказав Бей, — зараз ми не можемо пригадати хороших таємниць між друзями. Перейдімо до сім’ї. Таємниці в сім’ях — це добре? Теоретично кажучи, чи тобі коли-небудь спадало на думку щось таке: я знаю, це не варто розповідати своїм близьким. Хай це залишиться таємницею.

Мей думала про все те, що батьки, мабуть, не розповідають їй — про всілякі приниження, що завдає їм татова хвороба.

— Ні, — відповіла вона.

— У твоїй сім’ї таємниць немає?

— Насправді — мовила Мей, — я не знаю. Але є такі речі, про які батькам не розповіси.

— А твої батьки хотіли б їх знати?

— Можливо.

— Отже, ти позбавляєш батьків того, що вони хочуть. Це добре?

— Ні. Але, можливо, так краще для всіх.

— Краще для тебе. Краще для того, хто щось приховує. Від батьків добре приховувати якусь похмуру таємницю. А чи приховуватимеш від них свої досягнення? Може, батьки забагато від цього радітимуть?

Мей засміялася.

— Ні. Ти тримаєш щось у таємниці, бо тобі соромно або не хочеш турбувати батьків, коли щось напартачила.

— Але ж ми погодилися, що вони хочуть це знати.

— Так.

— То вони мають право знати?

— Ніби так.

— Гаразд. Тобто в ідеальному світі ти не робила б нічого такого, про

1 ... 63 64 65 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сфера», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сфера"