Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка для бізнесмена" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 78
Перейти на сторінку:
Глава 28

 

- У пана Орлова стан важкий , але стабільний . Організм сильний , молодий і він обов'язково поправиться .Зараз він поки залишиться в реанімації , а зранку переведемо в палату .
Довелося зробити операцію , оскільки при аварії були пошкодження плечового пояса і зламано два ребра . Також легкий струс мозку .Але знаєте , що я скажу ...йому дуже пощастило .Ребра не зачепили внутрішніх органів , і це врятувало йому життя .

Я стояла і не дихала , дивлячись на високого , коренастого , підстаркуватого чоловіка з сідими вусами , в білому халаті .
Чимось , він мені нагадував Санта Клауса .Напевно очима ... 
Не дивлячись на грізний вигляд , його погляд був настільки добрий і відкритий . 
Я слухала і вірила йому .Вірила, що все буде добре .

- Зараз ви можете йти додому . Вранці Адама Володимировича переведуть в палату і ви зможете його провідати .- говорив до мене лікар .
- Емма , ходімо .- торкнувся мого плеча Марк .
- Ні, я залишуся . Я не зможу бути вдома , поки він тут .
- Емма , з Адамом все буде добре.
- Я не поїду додому .

- Тоді ви можете залишитися в палаті , яку приготували для Адама Володимировича . Вас проведе медсестра .- кивнув головою на прощання лікар , і залишив нас з Марком біля дверей реанімації.


    ***


Майже ранок ...
Я не змогла стулити очей навіть на кілька хвилин .
Лікар сказав ,що з Адамом все буде добре , але мені було не спокійно . Хоч би трішечки його побачити, хоч на секунду ...

В цей момент відкриваються двері і його завозять на каталці .
Схоже , він все ще без тями ... Але виглядає не погано . 
На обличчі кілька не дуже глибоких розрізів і синці, ліва рука в гіпсі , а груди перемотані бинтами . 
Та я видихаю з полегшенням .
Він тут ... Живий .

Медсестра поправляє йому постіль , кладе крапельницю і виходить з палати. Нарешті я можу торкнутися коханого .
Підхожу до ліжка , сідаю поруч і беру чоловіка за руку .Він такий теплий ...

- Як же я злякалася ...- на очах з'являються сльози .

До цієї хвилини я стримувалася . Хоч так сильно хотілося заплакати , я тримала себе в руках . А зараз все , можна відпустити ситуацію .

- Не плач , лисичко....- шепоче Адам, не відкриваючи очі .
- Адам ...
- Зі мною все гаразд , заспокойся .

Чоловік дивиться на мене . Погляд такий стомлений ...

- Поспи, коханий . Тобі треба відпочивати .
- Повтори ...
- Відпочивати тобі потрібно ...
- Ні , як ти мене назвала повтори .
- Коханий .- промовляю з усмішкою .
- Ще раз .
- Коханий ...

Нахиляюся і залишаю на його губах легкий поцілунок .

- Кохаю тебе ...- шепоче чоловік .
- І я тебе кохаю...

В палату заходить лікар , дивитися на Адама і легка посмішка торкається його губ .

- Бачу вам краще , Адаме Володимировичу .
- Набагато ...- усміхається Адам цілуючи тильну сторону моєї руки .

Ще кілька хвилин лікар обстежує його , проводить потрібні маніпуляції , а після залишає нас наодинці .

- Як же сталася ця автокатастрофа ? - питаюся , погладжуючи пальці чоловіка.
- Та я навіть не зрозумів . Вантажівка вилетіла з-за повороту , коли я вже їхав до тебе . 
Мені здалося,  що водій навіть не бачив куди їде . Я встиг тільки кермо вивернути , ну і все . Отямився вже тут , з тобою ...

Опускаю голову йому на плече і вдихаю його запах .

- Якби з тобою щось сталося ...- в горлі встає комок .
- Лисичко , подивись на мене.- серйозно говорить Адам .

І я дивлюся .

- Щоб не сталося , ти сильна , розумна , впевнена в собі жінка . І попереду в тебе довге і щасливе життя . В нас з тобою .

Залишаю ніжний поцілунок на його губах і подумки дякую долі що зустріла цього чоловіка .

- Іди до мене .- тихо каже Адам.
- Куди ?

Чоловік повільно звільняє мені місце біля нього , на ліжку і підіймає ковдру .

- Ти що ? Це ж лікарня . А якщо хтось зайде ?
- То й що ? Ми ж не збираємося кохатися зараз ...- каже чоловік, граючи бровами.
- Адам ...- намагаюся зробити вираз обличчя якомога серйознішим .
- Іди до мене , лисичко. Не змушуй мене вставати . Я ж після операції .

Закочую очі , але слухаюсь . 
Лягаю під ковдру , і Адам легенько при обіймає мене .

- Коли цей гіпс знімуть ...- бурчить чоловік .
Чим викликає у мене сміх.

Під тихий , спокійний голос Адама я засинаю .


      ***


Прокидаюся від того,  що мені дуже спекотно . І важко повернутися ... Адам придавив мене своєю ногою до ліжка . І сопе прямо у вухо .

Якось перекручуюсь і завмираю.
Посеред палати стоять чоловік з жінкою , років п'ятдесяти. Дуже стильно і сучасно одягнені , і дивляться прямо на мене .

- Адаме ...- шепочу , не відводячи погляду від відвідувачів .

Повторюю ім'я коханого , на що чую невтямне буркотіння . 
А після чоловік лізе до мене з поцілунками .

- Адаме , ми не самі.- кажу серйозно.

Він відкриває очі , дивиться на мене , а потім на людей , які все ще не рухаються з місця .

- Мамо ? Тату ? А ви як тут опинилися ?

Батьки ? Зараз ?
Боже , на кого я схожа в їхніх очах тепер ...
Ну чому я завжди потрапляю в незручні ситуації ...

Швидко сповзаю з ліжка і стараюся хоч трохи пригладити волосся й одяг .


- Ви не приїхали , і я подзвонив Маркові . Він і повідомив про те що сталося .- пояснює тато Адама .

Високий статичний чоловік , з трохи сідуватим волоссям , чисто поголений . 
І з добрими очима , як в Адама .
Взагалі , відмічаю що вони дуже схоже , ніс , губи , статура ...

- Звісно , ми відразу взяли квиток на літак .- промовляє мама і підходить до ліжка .

Дуже гарна жінка , вишукана , елегантна . Трохи нижче зростом чоловіка , світле коротке волосся , симпатична , але стурбована . Та це зрозуміло , зважаючи причину чому вони тут .

- Все добре , нічого страшного не сталося . Як бачите , я майже цілий .- усміхається Адам .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 64 65 66 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"