Читати книгу - "Подаруй мені ніч, Аврелія Аверлі"

— Звісно не байдуже. Ти мені не віриш?

Я мовчу і не збираюся нічого відповідати. Не хочеться пояснювати елементарні речі про вірність. Стрес та втома даються взнаки. У голові туман, а тіло й досі тремтить після пережитого. Поринаю у свої думки й оговтуюся лише коли ми під'їжджаємо до будинку Лук'яна. Автомобіль зупиняється і я нервово пирскаю:

— Ти, мабуть, забув, що я вже тут не живу.

— Не забув. Нам потрібно поговорити. Вранці мені телефонував Роман. Гадаю, ти маєш це знати, а потім сама вирішиш, як тобі бути. Якщо не захочеш залишатися, то я викличу тобі таксі й дам спокій.