Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сплячі красуні 📚 - Українською

Читати книгу - "Сплячі красуні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сплячі красуні" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 222
Перейти на сторінку:
школою. Вони стали друзями. Вона давала йому поради. Більшість із них були добрими.

— Ти вже майже виборсався, — казала вона. — Треба тільки трохи довше утримуватися від того, щоб когось не вбити, — казала вона. — Дозволь своєму мозку зробити тебе багатим, — казала вона.

Шен говорила так, наче цей світ мало що значив для неї, і якось це змушувало Клінта хотіти зробити так, щоб він мав значення — для неї, для нього.

Він почав бігати і припинив битися. Це за короткою версією. У довгій була Шеннон, Шеннон на сонечку, Шеннон спонукає його бігати швидше, подаватися на стипендію, триматися своїх книжок і подалі від бічних доріжок. Шеннон, яка покритою целулоїдом гральною картою (винова краля) віджимає замок на дверях хлопчачого поверху і прослизає в кімнату Клінта.

— Ого-го, — мовила вона, побачивши Клінта у формі його команди: майка на шлейках і труси з високими вирізами. — Якби я правила світом, усі хлопці ходили б у таких трусах.

Шеннон була шикарною і була розумною, і мала повні трюми власних проблем, і Клінт вважав, що, мабуть, вона врятувала йому життя.

Він вступив до коледжу. Це вона порадила йому вступати, а коли він вагався (заговоривши про армію), вона наполягла. Сказала:

— Не будь мугиряка, вчитися тягни свою сраку.

Так він і зробив, і вони втратили контакт, бо телефонні дзвінки надто дорогі, а листи забагато жеруть часу. Минуло років вісім чи дев’ять між його від’їздом на навчання в коледжі і їхньою новою зустріччю в Окрузі Колумбія. 2001? 2002? Він тоді приїхав у столицю на один семінар у Джорджтауні[172] і залишився там на ніч через проблеми з машиною. Лайла казала, що він може десь сходити й напитися, але йому заборонено цілувати розпачливих жінок. Може поцілувати якогось розпачливого чоловіка, якщо від цього абсолютно ніде дітися, але не більше одного.

Бар, у якому він натрапив на Шен, вирував студентами. Вона працювала офіціанткою.

— Агов, приятелю, — штовхнула вона Клінта стегном, ставши поряд з ним перед шинквасом. — Колись я знала одного парубка в общазі, дуже схожого на тебе.

Вони довго обіймалися, хитаючись із боку в бік у руках одне одного.

Вигляд вона мала втомлений, але загалом ніби була в порядку. Їм вдалося урвати хвилинку, щоб усамітнитися в кутку під блимотливою рекламою «Молсона»[173].

— Де ти обертаєшся? — спитала вона.

— У глухому закутті. Три-Окружжя. Містечко зветься Дулінг. Звідси день машиною. Доволі мальовнича місцевість.

Він показав їй фото чотиримісячного Джареда.

— Ой, яке гарне. Ну, хіба все те не було вартим цього, Клінте? Я собі теж таке хочу.

На віях Шеннон зблиснула роса. Люди навкруг них волали. Вже майже настав новий рік.

— Нумо, — торкнувся він її. — Нумо, все гаразд.

Вона скинула на нього очі, і всі ті роки стерлися, і вони немов знову були юними.

— А чи так? — запитала Шеннон. — Чи все гаразд, Клінте?

6

За плечем директорки, по той бік вікна, надвечірні тіні плямували город, де росли ряди латуку і горох оплітав зроблені з відходів деревообробки трельяжі. Говорячи, Котс тримала обома руками чашку з кавою.

Ота чашка! Клінт міг би виплеснути її на матню Дону Пітерзу, а потім врізати нею його у вухо!

Був такий час, до того, як він запізнався з Шеннон Паркс, коли він саме так би й зробив. Клінт нагадав собі, що він все ж таки батько і чоловік, лікар, людина, в якої забагато сивини у волоссі, щоб потрапляти в пастку насильства. Він збирався невдовзі скінчити свою зміну і поїхати додому, до дружини, до сина, до гарного пейзажу з басейном і заднім двором за скляними дверима. Бої за молочні коктейлі залишилися в минулому житті. Та все ж таки, загадувався він, з чого була зроблена та кавова чашка, може, з тієї твердої кераміки, яка ніколи не розбивається, навіть якщо впустити її на кахляну підлогу?

— Ви тримаєтеся доволі впевнено, — зауважила Дженіс Котс.

Пітерз погладив пальцем собі вусики.

— Директорко, я просто насолоджуюся, думаючи про те, як мій адвокат зробить мене мільйонером завдяки такому беззаконному звільненню. Думаю, куплю собі яхту. А ще, мене виховували джентльменом, тож мені не важливо, як мене зараз ганять. Отже, виганяйте мене. Чудово, але доказів у вас нема. Я притягну вас до суду.

Він поглянув на Клінта, який стояв біля дверей.

— З вами все гаразд? Я бачу, ви стоїте там і стискаєте кулаки, хочете накласти какавельку, чи що?

— Пішов нахуй, — промовив Клінт.

— Отакої? Це неввічливо, — сказав Пітерз. Усміхнений, показуючи зуби кольору штифтової кукурудзи[174].

Котс ковтнула кави зі щойно налитої чашки. Гіркий смак. Тим не менш, вона знову зробила ковток. Настрій мала оптимістичний. День видався сущий апокаліпсис, але її дочка їде додому, а сама вона нарешті здихається Дона Пітерза. Серед усіх цих фекальних куп, як нагорода, врешті-решт зблиснули кілька перлин.

— Ви справжній покидьок, але вам пощастило, що ми не можемо зараз вчинити повною мірою з вами так, як ви на це заслуговуєте.

Вона дістала з кишені жакета пластиковий пакетик. І показала його, струснувши. В пакеті лежали дві ватяні палички.

— Ось, бачите, ми таки маємо докази.

Усмішка Пітерза вицвіла, намагаючись здаватися впевненою, але поганенько.

— Це ваша сперма, Донні-бой. З водяного автомата. — Котс хильнула великий ковток паскудної кави і промокнула собі губи. — Тільки-но все вляжеться і ми зможемо оформити все з вами так, як ви на те заслуговуєте, підете до в’язниці. Добра звістка: закритих за сексуальні злочини там тримають у спеціальному крилі, тому ви, можливо, виживете; є й погана: навіть з хорошим адвокатом ви просидите там довгенький час. Утім, не хвилюйтеся, мене ви все одно бачитимете під час слухань щодо умовно-дострокового звільнення. Я в тій раді, знаєте.

Директорка відвернулась до інтеркома і натисла кнопку виклику:

— Бланш, ти можеш нашукати свіжий пакет кави? Ця просто жахлива.

Вона почекала хвильку на відповідь, а потім знову натисла кнопку.

— Бланш? — Котс відпустила кнопку. — Мабуть, десь вийшла.

Директорка знову обернула свою увагу до Пітерза на дивані. Усмішка його вже цілком зникла. Офіцер важко дихав, проводячи язиком за губами, явно уявляючи собі потенційні наслідки тесту ДНК з речових доказів, якими йому щойно помахали перед обличчям.

— А поки що, — сказала директорка, — просто здайте свою форму і значок. — Можливо, казати вам, що в нас є проти вас докази, було помилкою з мого боку, але я не могла втриматися від такої нагоди позловтішатися. Вам це подарує кілька вільних днів, поки не стукне

1 ... 64 65 66 ... 222
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сплячі красуні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сплячі красуні"