Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Більшість дорослих, з якими я працюю, чітко пам’ятають порушення їхніх особистих кордонів у дитинстві та усвідомлюють, що їм досі важко здолати шкоду, завдану цими порушеннями. Крім того, їм важко встановити здорові особисті кордони вже в дорослому віці. Діти мусять навчитися того, що особисті кордони корисні для них.

Діти розуміють, що не можуть вимагати поваги до своїх побажань, тому вони просять дорослих вислухати їх, коли вони просять про незначні поступки, завдяки яким формуються здорові особисті кордони.

• «Будь ласка, не кажи таких неприємних речей про тата».

• «Ти геть не звертаєш на мене уваги. Чому ти мене не слухаєш?»

• «Я не хочу зараз обійматися».

• «Я хочу, щоб ти відклав смартфон і провів зі мною час».

• «Мені не подобається говорити з бабусею, вона постійно злиться на мене».

Важливо слухати дітей, коли вони висловлюють такі прохання, і поважати їхні особисті кордони, коли це можливо.

ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТИХ КОРДОНІВ У СІМ’Ї викликає особливі проблеми. За всі минулі роки ваші рідні звикли до того, що ви поводитеся певним чином та перебрали на себе певну роль. Коли ви більше не хочете, щоб ситуація залишалася такою ж, змін не уникнути. І хоча цей процес здається важким, поліпшення особистих кордонів із сім’єю, імовірно, покращить ваші стосунки з рідними.

Для виконання цієї вправи запишіть відповіді у щоденник або на окремому аркуші.

• Що ви думаєте про встановлення особистих кордонів із сім’єю?

• Хто з родичів, на вашу думку, найбільше поважатиме нові межі прийнятного?

• Хто з родичів, на вашу думку, найменше поважатиме нові межі прийнятного?

• Назвіть дві межі прийнятного, які ви хотіли б встановити для своєї сім’ї.

• Які дії чи реакції можуть знадобитися, щоб рідні дотримувалися ваших меж прийнятного?

15 «Babyproofing Your Marriage: How to Laugh More and Argue Less as Your Family Grows», українською мовою книжку не перекладали.

Малкольм та Ніколь зустрічалися вже рік, коли вирішили жити разом. Через два роки спільного сімейного життя вони зрозуміли, що постійно сваряться: через хатні справи, через те, скільки часу мали б проводити разом, та через майбутнє їхніх стосунків. Під час цих сварок Малкольм часто так засмучувався, що йшов з дому на декілька годин. Потім він повертався — і ще декілька днів поспіль не спілкувався з Ніколь.

Під час наших сеансів психотерапії Ніколь плакала через погане спілкування зі своїм хлопцем. Дівчина знала, що вони з Малкольмом кохають одне одного, і не могла зрозуміти, чому вони так часто сваряться.

А от Малкольм називав свою дівчину «вередою», яка шарпає йому нерви. Замість того, щоб прямо сказати, чого вона хоче, Ніколь не надто прозоро натякала хлопцю на свої потреби, що і дратувало Малкольма. Відчуваючи лють, він ігнорував її пасивно-агресивні вимоги.

Найбільшою проблемою для Ніколь було те, що вона хотіла вийти заміж. Вона не очікувала, що проживе з Малкольмом цілих два роки, а він їй навіть заручитися не запропонує. Її обурення посилювалося, і під час сварок вона часто говорила про весілля.

Натомість Малкольм не був впевнений у тому, чи хоче одружуватися. До того як Ніколь вперше заговорила про весілля, пройшло пів року спільного життя, і Малкольм просто відмахувався від її збентеження, тому вони так і не усунули цю проблему.

Було зрозуміло, що цій парі потрібно розібратися у своїх проблемах та обговорити збій у спілкуванні, з яким вони повсякчас стикалися під час сварок. Малкольм і Ніколь гадали, що я зможу промодерувати їхню суперечку щодо того, хто з них має рацію і хто має змінитися. Утім, на їхній подив, ми почали говорити про початок стосунків та про те, що саме вони тоді узгодили між собою.

Окрім тези «Я люблю тебе, а ти любиш мене», пара ніколи не узгоджувала, яку саме поведінку вважати прийнятною у стосун­ках. Саме тому Малкольм ішов геть під час сварок. Вони не обго­ворили очікування кожного в цих стосунках. Ніколь хотіла заміж, Малкольм сумнівався. Три роки вони підтримували романтичні стосунки, не проговорюючи межі прийнятного та власний гнів щодо порушення цих меж, про які вони не знали.

Від самісінького початку терапії мені було зрозуміло, що у цієї пари проблеми з особистими кордонами у стосунках.

У першому розділі я описувала ознаки того, що вам потрібні здоровіші особисті кордони. Тут якраз Ніколь відчувала обурення, і воно почало виявлятися у повсякденному спілкуванні пари. Замість того, щоб чітко та без манівців окреслити