Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Über! Що за маячня?.. Ти хочеш сказати, хтось обманює цілу популяцію? Хто? І навіщо їм це потрібно? Über!

— Über! Деякі люди підуть на що завгодно заради всеосяжної влади. Über!

— Über! Давиде, я намагаюся, я дуже стараюся зрозуміти тебе. Але мені складно вірити в божевільні речі, про які ти говориш. Über!

— Über! Ясмін, серце здорової людини б’ється приблизно 80 разів на хвилину. У öсобини — всього лише раз на годину. Ти помічала, що іноді ніби зависаєш у просторі й часі? Über!

— Über! Всі ми іноді від утоми, від надлишку думок відключаємося від навколишнього світу. Коли перестаєш навіть кліпати. Це нормально, природно. Über!

— Über! Протягом тридцяти секунд раз на годину öсобини оговтуються — відчувають і мислять, як люди. Але цього недостатньо, щоб «прокинутися». Über!

— Über! Давиде, чесно скажу, ти лякаєш мене ще більше своїми фантастичними поясненнями. Ти не розумієш, яку маячню несеш. Über!

— Über! Коли ти в крайній раз робила кардіограму? Über!

— Über! Коли влаштовувалася на роботу, я проходила медогляд. Все було в нормі. А що? Über!

— Über! Ти зберегла результати? Über!

В обстановці квартири проявлявся педантизм господині. Дві однакові вази на столі стояли строго по центру, симетрично одна до одної. В кожній по п’ять штучних червоних тюльпанів. Взуття в шафі утворювало сувору пряму лінію. Чашки на кухні вишикувалися в послідовності від найменших до найбільших. Тому Давид зовсім не здивувався, коли Ясмін, відкривши дверцята шафи, дістала акуратні, рівні стосики пронумерованих та позначених датами медичних документів. — Über! Ось папка з усіма оглядами, аналізами та процедурами, які я пройшла того дня, — вона витягла складену в декілька разів стрічку. — Це кардіограма. В електронному варіанті теж зберігаю, в хмарі. Über!

На стрічці була одна суцільна лінія, що мала би відображати ознаки серцебиття за одну годину. Лише на 43-й хвилині непримітна крива — слабкий удар серця.

— Über! Через 18 хвилин, якщо нічого не змінилося, твоє серце скоротиться. Я запишу тебе на відео, щоб ти переконалася. Über!

Давид записав відео. Однак нічого незвичайного на сорок третій хвилині не відбулося. Ясмін подивилася по сторонах відсутнім поглядом. Тридцять секунд минули.

— Über! Що ти хотів мені цим довести? Über!

— Über! Я думав, ти… Не знаю. Über!

Вони пили чай і розмовляли на загальні теми. Давид непомітно поглядав на годинник. Пройшла рівно година. Ясмін раптом замовкла. Вона знову роззирнулася на всі боки. На цей раз помітила Давида.

— Допоможи, — раптом промовила вона. — Звільни мене. За кілька секунд перед ним знову сиділа колишня Ясмін.

Він показав їй відео.

— Über! Не може бути… Über! — прошепотіла вона і заплакала.

— Über! На сьогодні досить. Заспокойся, — він обійняв дівчину. — Не плач, Ясмін, все буде добре. Я тобі допоможу, чуєш? Усе буде добре, ось побачиш. Über!

— Über! І що далі? Über!

Давид розповів Ясмін про дію üСкрінів на людський мозок. Пояснив про захист. Поділився своїм досвідом «очищення». Але не промовив ні слова про рух опору.

Ясмін вислизнула з-під ковдри. Вона повернулася з «Портретом Доріана Ґрея».

— Über! Давай разом. Почитаєш? Über! — простягнула Давиду туалетний папір.

— Так, звичайно, — Давид з подивом крутив рулон в руках, розглядаючи його. — Не можу повірити. У мене в руках «книжка».

— Über! Стривай, — голос Ясмін звучав занадто серйозно, навіть суворо, — давай не так швидко. До того ж це небезпечно. Зі мною, будь ласка, ніколи не порушуй правила мовлення. Домовилися? Über!

— Über! Буду намагатися не порушувати, — засмучено промовив Давид. — Але як же тоді читати Вайлда? — він розпечатав рулон, розгорнувши стрічку на перших чотири «сторінки». — В романі діалоги… чисті. Über! — Давид не знайшов кращого слова.

— Über! Це старий твір. Ми порушуємо закон. Читати будемо тільки вдома. Рулон з квартири не виносити. У мене немає домашнього штучного інтелекту. НьÜзрум далеко. Ми будемо überобережними… Добре? Über!

— Über! Добре. Über! — погодився Давид. — Художник — той, хто створює прекрасне, — прочитав він перший рядок передмови.

У «Цвіркуні» зі сцени звучали композиції із всесвітньо відомих мюзиклів. Довговолосий бармен з бірюзовими повіками та блискучими фіолетовими губами дав Давиду літровий кухоль пива і смужку з білими й синіми стразами. Сьогодні відвідувачі клеїли їх на обличчя. Давид сів за столик і закурив.

— Привіт, дорогий! — до нього підсів Джо Амаре. — За кохання! — вони цокнулись.

— Привіт, Джо! Як ти?

— Не життя, а мрія! — задоволений Джо підняв кухоль, вітаючи компанію біля бару. — Як там на фронті? — Джо присунувся ближче до Давида.

— На фронті? — не зрозумів Давид.

— Дівчата, жінки. Я завжди про них, якщо не уточнюю, — засміявся Джо.

— А, справді, варто було здогадатися, — Давид підніс сигарету до губ і глибоко затягнувся, виграючи час для роздумів. Він видихнув убік цілу хмару диму, після чого зробив ковток пива і потім тільки сказав: — Вирішив не зв’язуватися, занадто ризиковано.

— Ех, Давиде, так і життя пройде. Що ж ти? Дивися, вже до тридцяти, або скільки там тобі, заіржавієш! Навіть робот, і той спритнішим за тебе виявився, — тяжко зітхнув Джо і кивнув у бік Джаззі.

— Сподіваюся, ми швидше впораємося з Голкою, — усміхнувся Давид. — А що, Вінсент теж тут?

— Ні, йому поки небезпечно виходити назовні. Він ще не зовсім адаптувався. Але йде семимильними кроками, — Джо знову глянув на одноруку співачку. — Вона зараз аж злетить. Ось це кохання! Воно змінює нас, окрилює. Ех, шкода, Джаззі закохалася в консервну банку замість того, щоб бути зі мною, — мрійливо защебетав Джо.

— Що ж ти такий нерозторопний? Заіржавієш, — з усмішкою помстився