Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Танці утрьох 📚 - Українською

Читати книгу - "Танці утрьох"

288
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танці утрьох" автора Олександр Медведєв. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 106
Перейти на сторінку:
в наступ.

— Та хоча б про ваші візити в будинок моди в одязі вашої покійної подруги Марини Рубіної.

Наталя прикусила язика. Різкість Кононова збила з неї трохи пихи…

— І це все? — запитала вона.

— Ні. Ще про Сапегіна… — багатозначно сказав Кононов.

Наталя скривилася.

— І не тільки про нього, — продовжував слідчий. — Ще про стан речей у будинку моди, що залишає бажати кращого…

Наташа розлила сік, намагаючись наповнити склянку.

— Але навіть не це найцікавіше, — загадково сказав Кононов. — Якщо Михайло не вбивця, як ми з вами думаємо, то хто ж насправді вбив Рубіну?

— З чого ви взяли, що я зможу відповісти на це питання? — Наталчин голосок, трішечки хриплий, затремтів.

— А я й не казав, що ви можете на нього відповісти однозначно. Я бачу, що у вас є якісь міркування з цього приводу. Але ви чомусь абсолютно не бажаєте зі мною ними поділитися…

Кононов блефував.

— Добре. Я розповім усе, що знаю, — Наталя дістала цигарку, завдовжки, як дві звичайні і глибоко затяглася.

— Отже, з чого почнемо? — дружнім тоном запитав слідчий.

Наталя знизала плечима, на знак того, що їй байдуже.

— Тоді з будинку моди. Згодні?

Наталя знову знизала плечима. Цього разу якось пригнічено.

— Скажіть тільки одне. Навіщо вам знадобився весь цей лиховісний маскарад? Навіщо телефонні дзвінки? Усі ваші колеги тремтять від страху. Репетиції зірвані, Ольга Михайлівна втрачає звички адміністратора і перетворюється на богомільну жінку, що побожно хреститься при кожнім згадуванні імені Марини. Негарно так знущатися з марновірних людей! — корив Наталю Кононов.

Але дівчину непокоїло зовсім інше.

— Скажіть, Володимире, а як ви довідалися, що це була я?

Кононову, звичайно ж, не хотілося привласнювати собі заслуги Юри Саєнка. Але й зізнаватися в тому, що Наталя водила за ніс і його, хотілося ще менше.

— Секрет! — самовдоволено сказав Кононов.

— А ви поділилися з кимось своїми думками?

— Ну що ви… Я не з тих, хто робить результати слідчої роботи надбанням публіки і преси.

Це трохи заспокоїло Наталю.

— Не маю наміру і надалі розповідати про це. Але за однієї умови. Ви маєте мені дещо пояснити.

— Що? — насторожено запитала Наталя.

— Насамперед пообіцяйте, що ви більше не фланіруватимете по будинку моди в одязі Марини Рубіної.

— Обіцяю, — відразу погодилася вона.

— А тепер розкажіть, з якою метою ви влаштували весь цей спектакль. До речі, блискуче зіграний.

Наталя розчавила руками пакет з-під соку і знову закурила.

— Це дуже просто. Я хотіла вивести з рівноваги справжнього вбивцю! — сказала вона. У цей момент дівчина нагадувала скандинавську богиню помсти, що подалася на пошуки клятвопорушників із закривавленим мечем у руках.

Кононов чекав приблизно такої відповіді і був радий, що його сподівання справдилися.

— То виходить, ви впевнені, що справжній убивця якимось чином причетний до роботи будинку моди?

— Не впевнена… Просто думаю, що він цілком може контактувати з його працівниками.

Кононов був утішений зміною мовної інтонації. Наталя нарешті заговорила з ним як з людиною, а не як із залізним Феліксом.

— А чому ви такої думки?

— Буквально за день до вбивства мені подзвонила Марина…

Наталчині очі затуманилися сльозами, але через хвилину вона уже взяла себе в руки і спокійно продовжувала:

— Ми з нею останнім часом бачилися не так часто, ніж зазвичай. Вона була дуже зайнята, та й у мене справ по горло. Я ж змінила місце роботи, збиралася зайнятися шоу-бізнесом…

(Кононов здогадувався, що між Мариною і Наталею відбулося відчуження. Напевно, Наталя дуже розлютилася б, якби довідалася, що Кононов ознайомився з щоденником Марини.)

— Тому, — продовжувала свою розповідь Наталя, — останнім часом ми все частіше спілкувалися по телефону. Вона подзвонила мені, ми побалакали про те, про се. Потім я запитала в неї, як справи на роботі. Запитала задля годиться. Але чергової відповіді, на зразок «усе гаразд», я від неї не почула…

— Що ж вона сказала?

— Вона сказала «спасибі, хріново». Так і сказала. Марина взагалі-то не лихословила, і слів таких я від неї жодного разу в житті не чула… Я запитала: «Що сталося?» Вона помовчала, потому відповіла: «Тобі краще в такому бруді не порпатися». Я звичайно, запитала, про який бруд ідеться. Вона неохоче сказала, що пояснить при зустрічі. Та от тільки зустрітися нам не вдалось.

— Скажіть, Наталю, а чи були в Марини недоброзичливці? Я не маю на увазі пліткарів чи заздрісників. Я говорю про тих, що могли зважитися на вбивство?

— Напевно, були. Звичайно, її стосунки з деякими колегами не можна назвати ідеальними, але я гадки не маю, хто міг так зненавидіти Марину, щоб наважитись убити.

— А з ким вона конфліктувала?

— З Рижовим, начальником охорони, увесь час лаялася. Але усе через якісь дрібниці. Непорозуміння виникали з

1 ... 64 65 66 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танці утрьох», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танці утрьох"