Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Після візиту Юри Жанна раптом зрозуміла, що вдома в чотирьох стінах просто не може знаходитись. Їй потрібно було діяти, щось робити, з кимось поговорити, бо інакше вона зараз просто вибухне і розлетиться на сотні маленьких шматочків. 

І, не зважаючи на сором та переживання через своє минуле і свою абсолютно алогічну поведінку – говорити зараз вона хотіла саме з Тихоном. Якщо він, звісно, після всього, буде не проти. 

Тому, швидко приготувавши сину другий сніданок та зібравшись, вона відкрила двері в коридор. 

І застигла. 

Брат Тихона, її перше кохання, нахаба і незваний гість в одному флаконі дрімав на килимку біля її дверей. 

– Я зараз викличу поліцію! – крізь зуби прошипіла і дістала мобільник. 

– В мене брат там працює. – мугикнув Юра. 

– І буде дуже радий, коли дізнається, де ти знаходишся зараз!

– А ти змінилась. Стала жорстокою. – резюмував з подивом. 

– В мене був гарний вчитель. А тепер попрошу вдруге: звільни коридор і більше тут не з’являйся!

– Жанно! Я розумію твою образу і взагалі твої почуття до мене…

– Почуття до тебе? Ти жартуєш? Та я тебе знати не знаю! Скільки років минуло! Ти – студентська інтрижка, і все! – випалила Жанна і сама здивувалась своїй “промові”. 

Якби 18 років тому вона уявила їхню зустріч саме так, певно їй би було морально значно легше. 

– Але ж від цієї інтрижки в нас син, так? – Юра підвівся і тепер стояв в узькому коридорчику дуже близько. І ця його близькість явно комфорту Жанні не додавала. А слова про сина і поготів. 

– В нас, – з натиском промовила, – немає нікого і нічого. Син є в мене. Мій син. І ти до нього не маєш жодного відношення! І мати не можеш. А тепер обирай: або ти зникаєш сам, або за допомогою поліції. 

– Гаразд, Жанно, я вже піду.Тільки знай, за свого сина я буду боротись! – Жанна так і не зрозуміла, що саме побачила в його очах. Чи то справді щире бажання віднайти свого сина, свою кров. Чи… спроба допекти їй за те, що не впала в обійми і не заридала, а ось так жорстоко “відшила”. Час покаже…