Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Тихін зранку вже встиг обїздити пів-міста, поговорити з шефом, який, дивлячись на ентузіазм підлеглого, трохи відтанув, та опитати колишнього шефа “Пера”, що зараз сидів у них в камері. Час йшов, і, хоч на душі шкреблись кішки через брата та Жанну, працювати треба було. 

Те, що він дізнався, не дуже йому подобалось, бо ж багато шляхів якимось дивним чином сходились на Жанні. Взагалі її фігура в “Пері” обростала все більшими і більшими таємницями й загадками. 

Як виявилось, Жанна дійсно змінювала прізвище. Тому інформації на неї колега Тихона й не знайшов. Певно, на те були причини, однак, зараз, в тандемі з таємничістю Жанни та його, маєвського, закоханості в жінку, вони все ніяк не могли виплисти на поверхню. 

Окреме питання братик. Він, певно, міг пролити світло на деякі аспекти минулого Жанни, однак, після того як Тихін геть не по-братськи виставив його з дому, навряд чи той захоче з ним спілкуватись. 

Врешті, стомившись від справ і здогадів, Тихін вирішив розпитати про все в самої Жанни. Все ж, вони близькі, і Маєвський не раз виручав її. Пора й жінці включитись в його справи та допомогти йому. 

На перший дзвінок Жанна не відповіла. І, коли Тихін вже збирався заховати телефон до кишені, передзвонила сама. 

– Жанно, нам треба поговорити! – видихнув Тихін. 

– Добре. – якось знічено погодилась. 

– Де ти зараз? Приїду до тебе. 

– Сама приїду. Ти ж в місті? 

– Так. 

– Тоді давай за півгодини в “Марго”. 

“Марго” – затишний ресторанчик, з величезною перевагою перед іншими: окремими віп-кімнатами. 

В одній з таких Тихін і чекав Жанну. Вона приїхала дещо з запізненням. Судячи по добряче нафарбованих очах, ті очі недавно плакали, і щоб це приховати, Жанна не поскупилась на косметику. 

– Про що ти хотів поговорити? – швидко замовиввши каву та легкий салат, Спитала “в лоб”. 

– Про… ее… справи. – розгубився під її натиском Тихін, та потім зрозумів, що це – її своєрідний захист від її власних переживань. 

– Тоді я теж хочу. Про твого брата! – все з тим же натиском випалила і раптом… весь її захист посипався, мов картковий будиночок, а з очей бризнули сльози. І Тихін зрозумів, що отримати відповіді на питання, які його тривожать, зараз не вийде.