Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Відвідувачі кав'ярні косились на них здивованими поглядами. А Жанна не зважала. Вона сама перейшла зі свого місця напроти Тихона до нього на невеличку м'яку канапку, і сіла поряд, сховавши голову в нього на плечі. 

– Він… він каже, що буде боротись за сина. Уявляєш! Він навіть не знав про його існування! – тихенько шепотіла Жанна голосом, що щомиті зривався. 

Тихін м'яко гладив її голову, притискав до себе. 

– Жанно, не буде він нічого робити. Його тільки гроші цікавлять. Я ж знаю. А Влад твій вже дорослий, і не думаю, що зрадіє появі такого “татка”. Якщо, звісно, ти йому історію про якогось льотчика-моряка не розповідала. 

– Я схожа на дурепу? Звісно не розповідала. – Жанна навіть плакати перестала, – Він знає все з 10-ти років. 

– От і прекрасно! Не варто так перейматись, я зроблю все, що зможу, аби він швидше забрався туди, звідки приїхав! 

– Але ж він твій брат…

– Він моя біда, а не брат. За весь час від нього одні неприємності, от і зараз, коли я вперше в житті так закохався…

– Що зробив? – Жанна трішки відсторонилась і зазирнула Тихону в очі. 

– Закохався. Я тобі цього не говорив? 

– Ні. 

– Я кохаю тебе, Жанно! І хочу бути з тобою. – Тихін і сам не зрозумів, як вирвались ці слова. – Поїхали до мене! Побудемо наодинці, поговоримо? – майже благально зазирнув в очі Жанни. Йому дійсно хотілось побути наодинці, без чужих очей і шуму, без зайвих переживань і думок про те, що було й що буде. І близькості з Жанною теж хотілось. 

– Давай! – раптом погодилась вона. 

Сьогодні Влад з друзями і його дівчиною мали їхати на семінар в столицю. А це означає, що за випадкову зустріч зі свіжознайденим “батьком” можна не турбуватись. То чого нарешті не провести один день так, як бажаєш?