Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Пливе човен - води повен, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Пливе човен - води повен, Олег Говда"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пливе човен - води повен" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 111
Перейти на сторінку:

На щастя у риби був мирний норов і інші цілі. Так що обійшлося без наслідків. Вона лише ще разок хитнула нас, вильнувши хвостом, і пішла на глибину.

Розказати комусь, не повірять... Хоча, може таке лише мені вдивовижу, а для тутешнього люду — звичайна річ. Як то й же водяник з русалками. Чи байрачник…

Від цієї думки, роздуми теж змінили напрямок і тему.

Твою дивізію! Це ж скільки я вже тут? В минулому? Тижнів два чи більше? Хоч убийте, не підрахую точно. По суті, з першої хвилини після перенесення і до цього моменту, я не мав можливості побути наодинці з собою і думками, і як слід обміркувати усе, що трапилося. Така веремія крутилася весь час.

А через це моя поведінка вкладалася в просту формулу: «Наздоганяв-тікав помножене на «ікс». Де коефіцієнт «ікс» прямує до нескінченності і ще.

Спершу я ховався від татар, потім визволяв Полупуда, і ми з Василем наздоганяли обоз з ясиром. Пізніше — уже разом зі звільненими бранками тікали від другого загону татар. Потім, з допомогою водяного розібралися з людоловами, допомогли Корсаку облаштувати зимівник, а самі зібралися на Січ. По дорозі наздоганяли харцизів, тікали від зграї здичавілих псів. Допомагали байрачнику. Потім наздоганяли Олесю, що вкрала коней, і знову тікали… уже від розбійників Ворона. Після цього — я викрадав Олесю. Те що нас не ловили, суті не міняє. Ми ж про це не знали! Тікали і ховалися всерйоз. Та, власне кажучи, ми і зараз тікаємо. Адже Ворона мертвим ніхто не бачив... І, попутно, ловимо таємного агента турецької дефтерхани Баба-Алі. На живця... У ролі якого виступає Семен Тіпун. Так що в кінці історія цілком може знову змінитися черговою погонею. Зовсім, як в одному фільмі. «Туди їхали — за ними гналися. Назад їдуть — знову за ними женуться. Яке цікаве у людей життя!» Ось тільки тут зовсім не комедія і тим паче, не водевіль...

Але, попри все це, я пливу назустріч небезпеці і ні на одну секундочку не хочу назад додому.

Так, вдома, у майбутньому залишилися мама і батько, друзі... університет, інтернет та інші блага цивілізації. Мені дуже шкода їх втрачати... У першу чергу, звичайно, батьків. Тільки ця думка і затьмарює радість від повноти життя, яку я відчув уперше. По справжньому, на повний подих…

Це важко навіть самому зрозуміти, а не те що пояснити. Невловимий нюанс. Щось за межами логіки, але саме він відрізняє дитину від дорослого. Юнака від чоловіка. Дівчину від жінки. І звичайного обивателя від громадянина.

Мені здалося, що я ось-ось вхоплю суть за кінчик хвоста і зможу розмотати цей клубок, але життя не має умовного способу і, як Василь Полупуд, вважає що проста дія краща за велемудрі роздуми.

— Тримай до берега, помалу! Тіпун мені на язика...

Я здригнувся від несподіванки і вернувся у реальність. Зачерпнув води і хлюпнув в обличчя, змиваючи зайві роздуми.

— Табань правим, Петре! — знову крикнув Семен. — Скоро Дівоча фортеця покажеться. Краще непомітно підійти, краєчком, попід самим берегом. Ми легкі, на мілину не сядемо, а на стрижні човни здалеку помітять. Тим паче, зі стін.

«Як скоро? Казали ж опівночі доберемося?» — здивувався я і лише потім зрозумів, що занурившись у думки, не помітив, як звечоріло. Річка в цьому оманлива, наче ліс. Темніє так само стрімко. Моргнув, а за бортом вже не хмаринки пливуть, а зоряні розсипи.

1 ... 65 66 67 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пливе човен - води повен, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пливе човен - води повен, Олег Говда"