Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Де ця сволота?!- ричу. Друг підіймається та не зрозуміло дивиться на мене. 

-Ти про кого?- запитує не розуміючи. Так він не знає? Не чекаючи відповіді я вриваюся в нашу кімнату, і бачу його розслабленого на кріслі. Він переводить погляд на мене та напружується. Єгор підіймається і я не роздумуючи б'ю його в лице.

-Ти...

-Тобі, бляха, не хватає твоїх шалав? Якого біса ти поліз до моєї сестри?- ричи на нього, і ще раз б'ю його. На цей раз він ухиляється та б'є мене. Я відчуваю, що чімсь руки пробують мене відтягнути від нього. 

-Гліб, припини, благаю...- її голос наче виводить з трансу, наче приводить мене до нормального стану. 

       Кіра дивиться на мене з широко розплющеними очима. Я відчуваю в роті металічний смак та спльовую не зважаючи на присутніх. Дівчина торкається своїми долонями до моїх грудей, і наче хоче заспокоїти, але мій звіриний погляд прикутий тільки до Карпенка. Я добряче йому вмастив, відчуваю, що завтра не в одного мене будуть синяки.

-Я все поясню, придурку!- ричить. Він також спльовує та витирає кров, яка тиче з його губи. 

-Я нічого чути не хочу! Ти ж казав мені, дав обіцянку, що за життя до моєї сестри не доторкнешся!- кричу і відчуваю, що тіло біля мене здригається. Я дивлюся ненависним погляд на нього і він важко видихає. 

-Що ти сказав?- мій погляд кидається до дівочого голосу. Мая зі сльозами на очах стоїть у дверях, а біля неї дівчата. Віола підходить до Дем'яна, який розчаровано дивиться на нас двох. Торкається його руки та він в моменті відводить погляд від нас. Вони про щось говорять, але мій погляд прикутий до сестри. Я люблю її понад усе! Я готовий життя за неї віддати! Але бачити її сльози нестерпно! 

-Мая...

-Закрий рота!- кричить. Вона підходить до мене та штовхає в груди.- Як ти міг таке просити в нього? Ти ж знав про мої почуття, ти ж знав! 

-Мая, будь ласка, припини,- каже Єгор. Вона переводить погляд на нього, і він винувато опускає голову. Я гірко усміхаюся, бо знаю, що він зараз скаже.- Ти ж знаєш, що цей поцілунок був помилкою. Я був п'яний...

-Замовкни!- ричить Віола. Мая дивиться на нього широко розплющеними очима та через декілька хвилин вибігає з кімнати. Я хочу піти за нею, але Кіра не дає цього зробити.

-Я піду за нею, вона зараз нікого з вас бачити не хоче. А особливо тебе,- вона окидає Карпенка зневажливим поглядом та вибігає з Діною слідом за сестрою. Я розчаровано опускаюся на ліжко та хитаю головою. 

-Ти виродок, ти це знаєш?- запитує Віола. 

-Давай не зараз, Віола. Гаразд?- пробує заспокоїти Дем'ян дівчину. Вона переводить погляд на нього.

-Замовкни! Не смій вмішуватися! Всі ви тут одинакові, що ти, що ці двоє!