Читати книгу - "Мелодія кави у тональності кардамону"

Анна судомно вдихнула повітря. Світ уже не просто йшов обертом, а з розгону завалювався на неї всією своєю вагою, ще трохи — й остаточно зіб’є з ніг.

За хвилю Анеля теж зблідла і так виразно глянула на Анну, що та відразу і без жодних доказів зрозуміла: приховувати від дружини Адама вагітність, а заодно й те, хто батько цієї дитини, нема сенсу.

Як риба на березі, Анна знов хапнула повітря ротом. Тільки б не зімліти. Не тут і не зараз. Не серед цих людей і не перед Анелею.

Несподівано вона відчула, що хтось підтримує її під руку, озирнулась і зустрілася поглядом із Адамом. Ну, нарешті.

Гарячково стиснувши його руку, Анна перевела подих.

— Я нічого їм не сказала… Це все ваша тітка.

— Що тут діється? — ніби звідкись із туману, раптом почула вона занепокоєний голос Терези. — Потрібна моя допомога?

Озирнувшись, Адам обдарував сестру красномовним поглядом.

— Ні, не потрібна. Усе вже добре. Тут задушно, і панна ледь не зімліла… — Говорив неголосно, проте так, щоб його почули ті із запрошених, хто почав зацікавлено на них озиратися. — Усе вже минулося.

Поводився спокійно, коректно, дуже виважено, проте Анна знала цю його манеру поводження: за досконалою грою на публіку — інша прихована гра. Адам намагається не лише якомога швидше зорієнтуватися в ситуації, але й прорахувати дії щонайменше на три ходи наперед, а в перспективі й усю гру повести за власними правилами.

Обережно звільнивши руку, вона боковим зором зауважила, що тітка Адама відійшла від Анелі й зараз спокійно спостерігає за ними всіма. Поводиться так, ніби це не вона щойно затіяла всю цю забаву. Насолоджується наслідками?

Ледь повернувши голову, Анна знов глянула на дружину Адама. Анеля вже опанувала себе і тепер теж байдуже дивилася на неї та на свого чоловіка.

Не повіривши собі, Анна знов кинула на неї обережний погляд. Ні, щось у поведінці Анелі таки змінилося. Зовні вона тримається невимушено та з почуттям власної гідності, проте в очах з’явилася тінь занепокоєння та болю, а ще бажання панувати над цією своєю емоцією. Здається, до банального з’ясовування стосунків дружина Адама не опуститься.

Відступивши, Анна спробувала заховатися в натовпі гостей. Почувалася не просто грішницею, а останньою шльондрою. На щастя, саме в цей момент з’явилися наречені, і, скориставшись загальним пожвавленням, Анна відступила ще на декілька кроків назад.

Раптом Адам ледь притримав її за лікоть.

— Куди ти зібралась? Нікуди не втікай. Зачекай мене тут. Усередину костелу не заходь. Я зараз повернусь, і ми з тобою поговоримо.

Провівши його розгубленим поглядом, Анна спочатку не зрозуміла, що він хоче зробити, проте за хвилю аж рота відкрила від подиву. Адам підійшов до дружини і, ніби нічого особливого не відбувається, почав спокійно та невимушено говорити з нею, а Анеля не лише не обурилася, але навіть не спробувала уникнути розмови з чоловіком.

Кілька разів кліпнувши, Анна витріщилася на них обох. Не знала, що має робити, як поводитися і почувалася не в своїй тарілці.

Про що вони розмовляють, а головне, як можуть так розважно спілкуватися? Спокійна, виважена, мало не ділова розмова. Поводяться так, ніби обговорюють буденну справу або вирішують, як краще її залагодити. В якусь мить Анні здалося, ніби вона зауважила в погляді Адама тінь подиву, але він так швидко опанував себе, що вже й не знала, чи насправді побачила все це.

Відчувши на собі чийсь погляд, Анна озирнулася. Так і є — тітка Адама продовжує спостерігати за нею. Невже їй не досить? А Адам казав, що вона мовчатиме. Та ніколи. Вона лише вичікувала слушної нагоди для того, щоб болючіше вжалити.

Набравшись сміливості, а може, й нахабства, Анна навмисно зустрілася з нею поглядом і не опустила очі — навпаки, й собі почала уважно її розглядати.

Вражена поведінкою Анни, тітка Адама здивовано округлила очі, проте якось інакше відреагувати на таке зухвальство не встигла — до неї підійшла Анеля і, м’яко взявши під руку, з усмішкою почала щось їй говорити. Від подиву Анна знову аж рота відкрила. Що тут взагалі діється? Вона відшукала поглядом Адама, проте він розмовляв зі своєю сестрою і на неї не дивився.

Не знаючи, як повестися, Анна розгублено озирнулася. Навіть пані Беата, зустрівши стількох своїх знайомих, забула про існування компаньйонки. Вони всі давно знаються між собою, належать до одного товариства, а вона для цих людей лише ще одна чужа їм людина. Усім байдуже.

Відвернувшись, Анна закусила губи. Ну, й нехай. Нізащо не плакатиме і не принижуватиметься перед ними. Тільки щоб не нудило так немилосердно і щоб у голові не паморочилося.

Вона пошукала очима Адама. Той завершив розмову з сестрою і зараз ішов сюди. Невже наважиться на таке відверте ігнорування правил пристойності? Була за крок від того, щоб розвернутись і втекти геть.

На їхнє з Адамом щастя, з хвилини на хвилину мав розпочатися обряд вінчання, і запрошені почали заходити досередини костелу.

— Здається, ти маєш дещо мені пояснити, — Адам обережно взяв Анну під руку. — Може, зайдемо до цукерні?

Вона заперечно хитнула головою.

— Не варто. Мене й без солодкого нудить… — Старанно сховала від Адама очі, проте не лише безпомилково відчула на собі його уважний погляд, але вловила, що пауза в розмові стала якоюсь надто напруженою. Він знає?

Вона набрала побільше повітря в легені.

— Ну, і що з того? Так, я матиму від вас дитину. Можна подумати, ви не знали, що це коли-небудь станеться.

З хвилину Адам мовчав, підшукуючи потрібні слова, проте знайти їх не зумів.

— То це таки правда. Я, звичайно, волів би почути цю новину від тебе, а не від Анелі, але менше з тим. Я все одно визнаю цю дитину офіційно.

Не втримавшись, він усміхнувся й обережно торкнувся руки Анни поцілунком. Хай там що, але це зовсім не погана новина. Дитина ніяк не зашкодить його планам, може, навіть нарешті все вирішить.

Злякано озирнувшись, Анна почервоніла. Як на публічне місце, такий доторк Адама видався їй аж надто інтимним.

— Боже, що ж ви робите? На нас дивляться.

— Нехай дивляться. Тепер уже однаково. Твоя сьогоднішня вистава мала чималий успіх у публіки. Ти навіть саму себе перевершила. Так ефектно розставила всі акценти та сконцентрувала увагу на найважливіших моментах, що мені вже й пояснювати нікому нічого не довелося.

Ображено скривившись, Анна відвернулася. Весь її світ розвалюється на шматки, а він собі