Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зібрання творів, Амброз Бірс 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів, Амброз Бірс"

708
0
17.07.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів" автора Амброз Бірс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 113
Перейти на сторінку:
– повів далі пастух, – щоб і ти була чоловіком. Тоді ми могли б боротися й бігати навперегін. І ніколи не набридли б одне одному.

На те діва звелася й вийшла з печери. Зірвавшись із лежанки з духмяних галузок, Гайта кинувся був навздогін, але раптом, собі на подив, побачив, що періщить заливний дощ і річка вийшла з берегів. Забекали з переляку вівці – вода вже заливала кошару. Повінь загрожувала й незнаним містам на далекій рівнині.

Минуло дуже багато днів, поки Гайта знову побачив діву. Він якраз повертався додому, занісши овечого молока, вівсяного коржа і ягід святому пустельникові – старому й немічному, що вже не міг самотужки прогодуватися.

– Бідолашний дідусь! – сказав собі Гайта, насилу йдучи. – Завтра візьму його на спину, віднесу до себе в печеру та й буду доглядати. Не сумніваюся, що тільки для того Гастур всі ці довгі роки плекав мене, тільки для того дав мені здоров’я й силу.

Щойно сказав це – враз на стежці з’явилася діва в осяйному уборі й так усміхнулася Гайті, що йому аж дух перехопило.

– Я знову прийшла, – мовила вона, – щоб жити з тобою, якщо приймеш мене. Бо ж ніхто не приймає. Сподіваюся, ти набрався мудрості, тож візьмеш мене таку, яка є, й ні про що не допитуватимешся.

Вівчар кинувся їй у ноги.

– О прекрасна істото! – вигукнув він. – Якщо зволиш прийняти відданість мого серця і душі, після того як таку ласку вже зробив мені Гастур, – то вони твої навіки-віків. Та ба! Ти ж примхлива й мінлива. Може так статися, що я знову тебе втрачу – ще до схід сонця. Уклінно прошу тебе одним-одне. Пообіцяй, що прощатимеш мені кожну образу, заподіяну ненароком, через нетяму, і що завжди будеш біля мене.

Ще не встиг Гайта вимовити ці слова, а з пагорба вже спускалися ведмеді – мчали на нього, хижо роззявивши пащі й люто виблискуючи очима. Діва щезла, а вівчар пустився щодуху втікати. Ні разу не спинившись, він добіг аж до хижі святого самітника, в якій уже побував сьогодні. Похапцем замкнувши за собою двері, юнак упав ниць і заридав.

– Сину мій, – сказав самітник із ложа, яке Гайта цього ранку застелив свіжою соломою, – це не схоже на тебе – ось так побиватися через якихось ведмедів. Скажи, яке лихо тебе спіткало. Тут зарадить бальзам мудрості, яким старість гоїть рани юності.

Гайта розповів, як він тричі зустрів і втратив осяйну діву, докладно описавши всі три події й дослівно передавши всі розмови.

Коли він закінчив, святий пустельник трохи помовчав, а тоді сказав:

– Сину мій, я уважно тебе вислухав. Знаю цю діву. Я сам її бачив, як і багато хто. Знай же, що її ім’я, яке вона не дає з’ясувати, – Щастя. Ти слушно сказав, що вона примхлива, бо ж вимагає такого, що не кожному до снаги, а трохи схибиш – її вже й нема. Вона приходить неждано й не любить, коли її випитують. Найдрібніший вияв цікавості, найменша ознака сумніву, найнепомітніший вираз недовіри – і діви як не було! Чи довго вона залишалася з тобою кожного разу, перш ніж утекти?

– Тільки на мить, – відповів Гайта, зашарівшись від зніяковіння. – Щоразу я вмить проганяв її.

– Горопашний хлопче! – вигукнув святий пустельник. – Якби ти поводився обачніше, то міг би затримати її аж на дві миті!



1

Цей письменник – вигадана особа. Ймовірно, Бірсові це ім’я асоціювалося з індійським поетом Мауланою Гаваджею Галі (1837–1914) або туніським астрологом Галі Абенраджелом (X століття).

2

Придумуючи назву цього міста, автор, можливо, орієнтувався на «Каркассон» – місто на півдні Франції. Слово «carcass» позначає, зокрема, тушу, порожню оболонку та руїни. Каркоса фігурує у творах пізніших письменників – «Король у жовтому» (Роберт В. Чамберз), «Авґуст Дерлет» (Говард Філіпс Лавкрафт), «Пісня Льоду і Вогню» (Джордж Мартін), а також у телесеріалі «Справжній детектив».

3

Божество, яке вигадав сам Бірс. Згодом цей авторський вимисел використовували у своїх творах Роберт Чамберз, Говард Лавкрафт, Авґуст Дерлет та інші.


Леді з Червоного Коня

Коронадо1, 20 червня

Ловлю себе на тому, що дедалі більше зацікавлююся ним. І не тому, що він... Може, підкажеш якесь точніше означення замість «вродливий»? Якось не хочеться вживати слово «краса», коли йдеться про чоловіка. Бачить небо, що він доволі гарний. Коли цей чоловік у щонайкращому вигляді (а так воно завжди буває), я б навіть не наважилася залишити Тебе з ним наодинці, хоч Ти й найвірніша з усіх дружин, яких тільки можна уявити. Як гадаю, річ зовсім не в чарівливості його манер. Знаєш, чар мистецтва зваблювати полягає в тому, що воно не підлягає означенням. Еге ж, ми з Тобою, моя люба Айрін, піддаємося цьому чару далеко не так легко, як панянки, що вперше виходять на люди. Я бачу, як саме в багатьох випадках домагається свого цей делікатний джентльмен, і, либонь, могла б йому щось та й підказати, аби краще вдавалися ці штуки. Хай там як, а його манери справді чудові. Зрештою, передусім мене Приваблюють не вони, а чоловічий розум. Його розмова – це найкраще з того, що я чула за все своє життя. Вона зовсім не схожа на буденні балачки. Таке враження, що мій співрозмовник знає геть усе. Напевно, так воно і є, бо ж він прочитав силу-силенну книжок, побував по всіх усюдах, дуже багато (може, й забагато) чого надивився й приятелює з дивовижними людьми. А який у нього голос, Айрін! Коли слухаю його, мені здається, що я не в себе вдома, а в театрі й мушу заплатити за вхід.

Побоююся, що у своєму останньому листі до Тебе, Мері Джейн, я висловилася про доктора Барріца бездумно, геть по-дурному, інакше Ти не написала б про нього так легковажно, а то й нешанобливо. Повір мені, люба, в ньому більше гідності та поважності (і ці риси зовсім не суперечать його трішки грайливим і дуже чарівливим манерам), ніж у будь-кому з усіх наших знайомих чоловіків. Та й Рейнор (Ти познайомилася з цим молодиком у Монтереї2) каже, що Барріц подобається не тільки жінкам, але й чоловікам, і всі його шанують. А ще в доктора є якась таємниця, пов’язана з товариством Блаватської3 в Північній Індії. Рейнор чи то не хоче, чи то не може вдаватись у подробиці. Здогадуюся (тільки не кепкуй з мене!), що

1 ... 65 66 67 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів, Амброз Бірс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів, Амброз Бірс"