Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 359
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 131
Перейти на сторінку:

-А Конопатка не пустити не єдину душечку! – додав Єгорич.

 

«Що оладок у меду, то хазяйка у дому»

 

             Вранці наступного дня підвелася Степанія рано. Почувалася вона прекрасно, свіжою та відпочилою. Вмилася на кухні, знову здивувавшись своєму відображенню в дзеркалі. Ще гарніша стала! Дрібні зморшки зникли без сліду, шкіра сяяла рум'янцем, очі світили яскравіше за зірки! Ось тільки копиця на голові викликала жах. Від народження у жінки було пряме волосся. Як доглядати за буйними кучерями, вона й гадки не мала. А після вчорашнього купання навіть не розчесалася, тому зараз її зачіску сміливо можна називати воронячим гніздом.

            Дбайлива Кропивка і зараз прийшла на виручку. Щойно Степанія сіла за стіл випити ранкову каву, відчула лагідний дотик до голови.

-Кропивко, якщо ти хочеш допомогти із зачіскою, то я буду дуже вдячна! – в голові відразу закопошилися.

 

-Господарочко, як ти? - спитала Лукерія, але після того, як Стьопка з'їла манну кашу та миску сиру.

-Нормально, Лукеріє, дякую, було смачно! Годуєш мене, як у дитинстві. Скажи, тоді ти завжди готувала?

-А як же, я куховарила, - скромно відповіла охоронниця.

-Чудово! Дякую тобі, що рятуєш мене від цих турбот. З мене господиня ніяка.

-Доля ваша, Свирянок, про інше думати, а клопіт побутовий – для того ми є.

-До речі, про інше... Пора б і мені справами зайнятися...

-Господарочко, а не розкажеш, де знаходилася ті дні? Тривожилися ми…

 

             Зітхнула Степанія і розповіла все, що пам'ятала, за винятком інтимних подробиць. Слухали охоронці, а Лукерія зрідка вставляла:

-А він, шо?

-А ти?

-А вони, шо?

-А він, шо?

            А коли розповідь завершилася, надовго замовкла охоронниця, обмірковувала. Тишу порушив Єгорич:

-Водяник, дурень, звичайно, але ти б не дозволяла йому зрікатися силушки...

-А що я можу зробити, Єгоричу? Адже, не накажу!

-Можеш і наказувати! - вставила Лукерія, - він судженій підкориться! Вони, нині, на догоду тобі, гори повернуть!

-Ой, можна подумати... - але  замислилася. Адже справді, наречені її волю виконували, за винятком лісника. Той надто нахрапистий, робить, що заманеться, а ось інші…

 

            Згадавши про решту наречених, схопилася за телефон. Вона ж ще вчора хотіла їм смс-ки відписати, повідомити, що все гаразд! От балда, забудькувата!

            Телефон із темним екраном мовчав, мабуть ще два дні тому розрядившись. А як тільки жінка застромила в нього зарядне, почалося...

       Більше сотні смс та двісті п'ять неприйнятих викликів!

-Упс...

            І тільки Степанія почала перечитувати смс, як телефон задзвонив. Апарат визначив, що вхідний від невідомого абонента.  Стьопка нерішуче відповіла:

-Так?

-Стьопа! - гаркнули в телефоні і закашлялися, - жива... щоб тебе!

-Га?

-Випорю! Чесне слово, випорю! - шаленів телефон голосом охриплого Грізного, - ти вдома?

-Ні! - закричала Степанія, - не смійте до мене приходити! Я зателефонувала попередити, що у мене все чудово!

-Це я тобі зателефонував! - жінка, щоб не оглухнути змушена була відсунути телефон подалі від вуха.

-Яка різниця… У мене все добре… – повторила, – дякую, що відвезли до лікарні…

-Де ти була? Як умудрилася втекти, я ж спав на стільці біля ліжка? - Грізний, видихнувшись, зашепотів застудженим голосом, - Стьопко, ох… твоє щастя, що я туго розумію, у мене три дні температура під сорок!

-Мені дуже шкода, Антоне Вадимовичу... відпочивайте, одужуйте, потім поговоримо...

-Амазонко...

-Га?

-Точно, все гаразд? - голос уже ледь звучав, - я можу розслабитись?

-Звичайно, можете! Ще раз дякую за все! - і завершила розмову.

«Фу-х! З найгрізнішим поговорила» - хихикнула про себе.

 

             Почала перевіряти неприйняті. Декілька від подруг, два від Миколи, двадцять три від Тихого Славіка і шістнадцять від Славного Петі. «Славік лідирує!» І як тут не засміятися?

            Інші дзвінки були від різних, невідомих номерів. Насамперед написала смс сусідові та дільничному, мовляв у неї все добре, вона вдома, але відпочиває та передзвонить  завтра.

 

Телефон задзвонив знову. Ще один невідомий.

-Алло...

-Панні...

-О, привіт…

1 ... 65 66 67 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"