Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман 📚 - Українською

Читати книгу - "I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман" автора Антон Дмитрович Мухарський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 81
Перейти на сторінку:
спеціально тонкіє, чтоби гості возбуждалісь от звуков в сосєдніх комнатах. Услишала, как брат просіл старуху подмєшать тебе чєго-то нє то в кофе, нє то в лакрічную настойку. Какого-то психотропа. Чтоби ти воспрінімал рєальность в іскрівльонном ізображеніі.

— Для чєго?

— Да хрєн єго знаєт... Старуха очень настаівала, чтоби я тєбя нєпрємєнно трахнула без прєзєрватіва. Пєрвий раз она меня про такоє просіт. С чєго би ето, нє пойму? І тогда у мєня в головє сложилось, что, навєрноє, оні говорілі о тебе. Так что будь насторожє. Готовітся что-то нехорошеє. Чєм-то ти ім крупно насоліл... Как ти вообщє тут оказался?

— Наліл пятьдєсят грамм бившєму алкоголіку і понеслось... Вот, затащіл мєня в публічний дом совєршенно случайно.

— Случайностєй в етой жізні нє биваєт, запомні ето. Нужно ліш научіться дєлать правільниє виводи і счітивать знакі. Значіт наша встрєча била прєдопрєдєлєна.

— Да ладно, расслабся... Старіка убілі сєгодня ночью.

— Как? — зробила дебільне обличчя.

— Єму пєрєрєзала глотку моя бившая однокурсніца. Я ето відєл собствєннимі глазамі на борту «Тітаніка»!

— Какого «Тітаніка»?

— Тонущєго «Тітаніка» во врємя вєчєрінкі с амєріканскімі звьоздамі.

— Чувак, ти точно не прінімал псіхотропи?

І тут я серйозно замислився над її словами. А й дійсно, у присутності Мак-Лоха з часом і простором починали коїтися якісь дива.

Спершу він пригощав віскі, від якого мені знесло башку. Потім ця лакрична настоянка, коли я мов цирковий зайчик бренькав на лірі. Потім горілка з ікрою на «Титаніку». Може, це падло дійсно щось підливало мені в напої?

— Та не, прі чьом тут псіхотропи? — потрусив головою. — Я в полном порядкє. Ну развє что випіл чуток водкі, а потом віскі с джином. Тєпєрь вот пью піво. Но голова ясная... Слухай, а чи не могли б ми спілкуватися українською? Ти ж з Луганська, то маєш знати мову?

— Чувак, какая разніца, на каком язикє говоріть? Главноє, чтоби ми понімалі друг друга в крітічєскіх сітуаціях! Я нє думаю, что старика убілі. Скореє всєго ето била інсценіровка...

— Та яке інсценування, Наташо? Я сам бачив залитий кров’ю іменинний торт.

— Еті іллюзіоністи і нє на такоє способни! Врємя от времені то в прєссє, то в новостях сообщают, что в городе бєсслєдно ісчєзают достаточно ізвєстниє люді. Ілі кончают жизнь самоубійством. Я провела собствєнноє расслєдованіє і установіла, что практічєскі все, про кого пішут, так ілі іначє контактіровалі с Мак-Лохом. Он, кстаті, глава мєстной масонской ложи? Знаєш?

— Авжеж.

— Їх тут целая банда! Маскіруются под студєнтов із Ітона, пакістанцев, улічних артістов. Двє нєдєлі назад бил у мєня клієнт — знамєнітий художнік, с которим нас познакоміла міс Космо. Так он тоже застрєлілся. Но перед смєртью пєрєдал мне ето...

Наташа потягнулася до приліжкової тумбочки й випорпала з сумочки картку червоного кольору, на якій золотими тисненими літерами значилося:

23 august 19.00 Р. М.

EDINBURGH PRIMATE COSMO PARTY

In Main Festival Centre

Dresscode — luxury carnival style

(1 person only)

Картка була дуже схожа на візитівку, що її подарував мені Мак-Лох.

— Ето очєнь закритая супєр-віп-лакшері вєчєрінка. Я обязатєльно планірую туда пойті, чтоби попитаться вивєсті подонков на чістую воду. Отєц-то у мєня тоже не бил простим журналістом, как я тут всєм рассказиваю. Он бил офіцером КГБ с позивним «Гамлет Ашотовіч». Но когда в органах узналі, что он с семьйой планіруєт удрать на запад, єго убілі. Так что шпіонство у мєня в крові. Сейчас вот пока собіраю на ніх компромат. А там посмотрім... На етом можно неплохо заработать.

— Та ти просто якась Мата Харі!

— Я — лучше! — усміхнулася Наташа. — Бо Мата Харі била нєкрасівой, а я очєнь дажє нічєго. Про смерть Мак-Лоха старухє нічєго нє говорі. Вообщє нігде нє поднімай ету тему, чтоби нє оказаться в дураках. Сдєлай від, что ми действітєльно пєрєспалі і всьо. Я скажу то же самоє...

Я прочекав Микитича в гостьовій вітальні ще хвилин двадцять. Разом із Сарою вони спустилися сходами, голосно сміючись.

— Супермен! — ухопила вона його за промежину, формально цілуючи в шию, а потім забралася геть, індиферентно наспівуючи мотивчик модного хіта Донни Льюїс (на яку, до речі, була дуже схожа) «І love you always forewer».

— Як провели час, Микитичу?

— Хрєново, мой друг, хрєново... — похнюплено відказав він.

— Да ви с нєй куролєсілі почті полтора часа... — глянув на годинника, який показував майже п’яту ранку.

— І вправду так долго? — сумно усміхнувся герой-їбака, нагадавши віслючка Іа з радянського мультфільму про Війні Пуха.

— З якого біса цей сум в очах? Щось знову пішло не так?

— Всьо пошло не так с той самой пори, как ти мне наліл пять капель...

— Я так і знав, що рано чи пізно ви виставите мені рахунок!

— Я не в том смисле, что ти віноват в проізошедшем, а в том смисле, что тут дєло тонкоє — ілі бухать, ілі баб єбать. Ех, — зітхнув, глянувши кудись убік, — банальщіна. Просто не встал у мєня, вот і всьо!

Глава восьма

— Ну і хрєн с нєй, с етой лярвой, — приндився він, коли ми, прихопивши з борделю пляшку найдешевшого віскі та дві баночки «Кока-коли», мандрували в бік нашого будинку.

— Я єй говорю: «Дєвочка, тіше, тіше, нє так агрєсівно...». А она ж русского язика нє понімаєт, тупіца, знай себе мньот мой член через труси без божества, без вдохновєнья і что-то лєпєчєт по-іхнєму. Вот она — тіпічная западная бєздуховность. Сплошниє мєханічєскіє дєйствія. А где любовь? Гдє уважєніє і дєлікатность? «Я так нє могу», — говорю. Поворачіваю єйо раком, ібо думаю, сєйчас встанєт і я сзаді прістроюсь. Та где там! Вспомніл свою школьную учітєльніцу, которая рассказивала нам про ужаси западной жизні, про буржуінов проклятих. І разорвало мєня как будто напополам. Вродє і осознаю, что я сєйчас должен трахнуть русскім членом весь етот бездуховний западний мір. А с другой сторони, понімаю, что буду сєйчас єбать живого чєловєка, у которого тоже єсть мама, возможно, малєнькіє дєті. В общєм духовность побєділа! І так, і так питался я єй вмять вялого, на которий она єщьо поривалась пару раз гандон надєть. Да развє надєнєшь гандон на вялого? Я ж нєсмотря на рост і страшний облік, в

1 ... 65 66 67 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман"