Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Ми не будемо робити таку нудну справу, відповів холодний голос у темряві. Це причина, чому воно розчаровується в кожному з вас. Ви стали нечистими. Це відхилилося від початкового задуму Хаосу.

Замовкни, — з ненавистю відповів Акенту. Збережіть це для тієї клятої вовчиці. Подивимося, чи не відкусить вона вам шию.

.

Холодний голос більше не заговорив. Через кілька хвилин з темряви повільно вийшла жінка.

.

Вона виглядала щонайбільше молодою дівчиною. Її довге чорне волосся було наче просякнуте чорнилом, без найменшого блиску. Однак у неї була пара красивих сріблястих очей. Здавалося, що в цих очах заховані якісь спогади про минуле, але вони зникли після легкого мерехтіння.

.

За нею пішли ще дві стрункі жінки. Судячи з крихітних, почорнілих лусочок на їхніх лобах, щоках і руках, не було жодних сумнівів, що всі вони були драконами.

Сподіваюся, ви знову не розчаруєте того володаря, — дівчина подивилася на статую Акенту і легенько сказала: Потім вона розвернулася і вийшла з коридору, не озираючись.

Позаду неї Володар Чистилища видав надзвичайно пригнічений рев гніву.

.

Корабель розвернувся на кілька градусів всього за кілька коротких годин. Місячне сяйво на морі ставало все яскравішим і яскравішим. Дванадцять Чарівних Місяців з’являлися на морі один за одним. Щоразу, коли з моря сходив молодик, Дельфайн робив новий раунд обчислень, а потім дозволяв кораблю рухатися в напрямку кута між трьома місяцями.

.

Незабаром Щитовий Місяць зник і був замінений Зимовим Місяцем Одісом і Дощовим Місяцем Агатою. Зарозуміла Агата була десятою дочкою Чіса. Після того, як з’явився місяць, який її уособлював, туман на морі зник і на морі з’явилося безліч рифів. Високий і величний корабель, здавалося, повільно рухався в протоці, повній скель.

.

Яхта наче увійшла в тонкий шар туману. Коли яхта вийшла з туману, всі помітили зміни в декораціях перед собою. Під місячним сяйвом незліченні зубчасті скелі змушували всіх мовчати.

Що це за місце? Це не схоже на Зелене море. Такого місця ми ще ніколи не бачили. Княгиня Магадал не могла не запитати.

Я знаю, де це місце, – сказав Алоз. Ці скелі Це не рифи, це Кладовище Дракона.

?

Що?

Всі були приголомшені. У Вонде кладовище Дракона було одним з найзагадковіших місць. Деякі навіть вважали, що цього місця взагалі не існувало і було лише ілюзорною легендою. Однак правда полягала в тому, що коли дракони відчують кінець свого вічного життя, вони таємничим чином покинуть свій клан. Дуже мало людей, включаючи самих драконів, знали, куди поділися літні дракони, які покинули їхній клан.

1393

Розділ 1393

.

Йшлося про кладовище дракона.

Існувала приказка, що за межею стихії є кладовище драконів, і всі дракони прийдуть сюди, перш ніж помруть від старості і перетворяться на кістки. Насправді ця приказка була більш поширена серед драконів, і Алоз знала зі свого родоводу, що є таке місце в куточку величезного світу.

.

Але навіть вона не очікувала, що за таких обставин потрапить на кладовище дракона.

Чому ми тут? — спитав хтось.

.

Маленька самка дракона також похитала головою, показуючи, що вона не розуміє. Це таємниче місце також шокувало її, навіть більше, ніж інших на кораблі, через резонанс родоводу дракона в її серці.

.

Це дало їй зрозуміти, що одного дня це місце стане домом для них усіх.

Але Алоз чомусь відвернувся і подивився на Брандо. Обидва вони одночасно думали про драконів, яких Сутінковий Дракон кинув у напрямку Тао Цике, включаючи Флору.

?

Чи були ці дракони пов’язані з цим місцем?

.

Вони обоє глибоко відчували, що їх огорнула змова.

.

Маленька драконячка здавалася трохи наляканою, що було рідкісною емоцією в ній. Брандо начебто помітив, що Алоз тремтить поруч з ним, і чомусь підсвідомо схопив її за руку.

.

Алоз на мить здригнулася, але швидко заспокоїлася, і з її обличчя піднявся туман.

.

Ми прийшли сюди не з волі Сутінкового Дракона, - відповів Брандо тихим голосом, - Це леді Марта наказала нам прийти сюди і подивитися на ті кістки. Незліченна кількість ваших предків спостерігає за нами, і духи предків благословлять нас на остаточну перемогу.

.

Так. Алоз кивнула, відчувши трохи сміливості в серці.

Через деякий час вона раптом сказала: Брандо, ти зараз почуваєшся дивно?

?

Дивний?

Я відчуваю, що місячне сяйво Місяця Магії не веде нам шлях. Відповіддю на таємницю Смарагдового моря можуть бути не тільки ці канали. Дванадцять супутників Чарівного Моря знаходяться там, за межами стихійного кордону Вонде. Вона сяє на нашому світі протягом тисячоліть, чому вони прокладають нам шлях?

?

Ви маєте на увазі ?

Після сходження Агати ми пройшли через водну завісу. До і після підйому Агати спостерігалося явне відхилення в положенні корабля.

- !

Вузол? Брандо на мить був приголомшений, перш ніж раптом відреагувати. Двері телепортації в один бік!

.

Він одразу обернувся і побачив слабку тінь у тіні, залишеній кораблем.

.

Точніше, це була легка завіса. Сама легка завіса була напівкруглою, але це не була її первісна форма. Це була дивна сцена, утворена місячним світлом Агати, що світило на просторовий розлом.

Все це вказувало на те, що там є портал з одностороннім рухом.

.

Але вона згасала.

Так воно і є. Брандо раптом зрозумів, що Дракони, мабуть, залишили тут такий шедевр. Вони використовували взаємозв’язок між простором і магією, щоб перетворити односторонній портал. Тільки в певний момент, коли місячне світло від різних місяців, а точніше, темна магія засяяла на порталі в особливому напрямку, портал відкриється.

.

Це був Місячний водний шлях.

, — сказав він одразу.

.

Донька прем’єр-міністра звернула увагу на розмову між ними і відразу ж кивнула. З’ясувалося, що за розрахунком Нефритової загадки стояло кілька просторових вузлів, які тут існували. Зрозумівши це, обчислити наступний вузол було набагато простіше, ніж просто обчислити астрономічний ландшафт.

Вона відразу ж заспокоїлася і почала обчислювати наступну формулу, яка насправді починала бути для неї трохи напруженою.

.

Це було не просто душевне виснаження, адже коли вона вперше купалася в місячному сяйві Місяця Мечів, то відчула дивне покликання.

У темряві вона побачила гротескну країну.

.

Дванадцять жінок спостерігали за нею.

.

Серед них був незрячий, пара близнюків і маленька дівчинка.

.

Дівчинка посміхнулася і сказала їй:

Ласкаво просимо,