Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Кейт:

— Відпусти її! — це вже був не рик. Це був рев, який приголомшив всю округу.

— Ну, навіщо ж так нервуватись? — засміявся Джордж.

— Відпусти її, падаль! — знову від Метью.

— Що ти хочеш? — зрозумівши, що нас просто не відпустять, запитав Саймон.

— Що я хочу? Ти серйозно?! Цей придурок убив мою сестру, тепер я зроблю те саме!

— Її вбила я, — пролунав чийсь спокійний голос, що леденить душу. Голос виявився моїм. Кажу і водночас усередині піднімалася хвиля потиріччя.

— Не вірю. Ти б не змогла духу, не вистачило! — гордо повідомляє цей псих.

— Це я вистрілила у неї. Я побила її. Я зламала їй кістки. Я... — тепер я бачила, що вони брат і сестра. Той самий божевільний погляд.

— Йди сюди! Сюди, доки я її не прирізав. І зброю там кинь. Кидай! — зло кричить він. Сильніше притискає ніж до горла Хейлі й ми вже бачимо, як по її горлу тече цівка крові.

Я, не дивлячись на Метью, кидаю гармати, краєм ока помічаю, що Жерар намагається мене перехопити, але ні.

Миттєвість...

І я вже опинилася в лапах Джорджа.

— А ти недогадлива, К-е-ті! — він буквально шипить, вимовляючи моє ім'я. А я нічого не відповідаю, адже тепер ніж у мого горла.

Дивлюсь і бачу як напружений Метью заводить сестру за спину. І стільки докору в його очах, стільки страху та переживань.

— Ти могла сама застрелити мене. Адже ти стріляєш тут найкраще. Я пам'ятаю наші зустрічі з тобою. Ти чітко мітила, але я спритний. Чи не правда? — прошипіли мені у вухо.

Взагалі так. Він правий, стріляю я тут краще, ніж будь-хто, але...

— Кут був не той... — прохрипіла я.

Якби я вистрілила, то зачепила голову Хейлі. Цей поганець сховався за нею, а я ризикувати не хотіла.

— Чого тобі треба? Говори, що хочеш, я віддам що завгодно, — голос Мета холодний, відчужений — налякав набагато сильніше ніж у горла ножа.

— Хочу твою компанію. Ну, і компанію обожнюваного дядечка... — домовити йому не дали.

Постріл...

І ніж у ту ж мить випав з рук Джорджа, слідом і він упав мертво. Я перевела очманілий погляд туди, звідки був постріл.

— Ну так звичайно. Я стріляю краще за всіх, але вчитель теж тут, — я з посмішкою подивилася на дядька. А далі, минаючи розгніваного коханого чоловіка, я підійшла, підняла кинуту на землю зброю і голосно оголосила:

— У вас є два варіанти. Перший — ви збираєтесь і валите швидко. Другий — з вами буде те саме... — і я, прицілившись, вистрілила в голови тих, хто тягав за волосся бідну дівчину. Цих виродків я б не відпустила. І тут, десь з натовпу, що обступив нас, почулося:

— Наших б'ють! — для цього натовпу крик і став спусковим гачком. По нас відкрили вогонь.

— Все за машину, швидко! — заволав Мет і, схопивши мене за руку, потяг туди. Не знаю як, але дивом зачепило лише брата. Я, до речі, за цим балаганом не помітила, як Хейлі зникла за машиною.

Далі вже відстрілювалися всі. Навіть вище зазначена особа. Я їй ствол дала.

Раптом пролунав вереск гальм і я побачила незнайому машину. Мет вилаявся, а Хейлі нервово захихотіла. Коли з машини вийшов Лукас — я злякалася, коли вийшов брат — упала з ніг.

— Де Майя? — зло запитала Арнольда, що пробирається до нас.

— З нею все гаразд, — коротко відповів він.

— Я тебе сама потім вб'ю! — пообіцяла я.

— Подивимося, дрібна, — я його не бачила, але відчувала, що ця худоба ірже. Так воно й було!

На ноги мене поставив Мет. Заглянув у вічі і я побачила його занепокоєння. Зрозуміла, як сильно він злякався.

— Все гаразд, — тихо промовила я.

— Точно? — о, Боже, я сама готова будь-що зробити, аби не бачити в нього такого виразу обличчя. На мій ствердний кивок, він скептично оглянув мене.

Я зрозумівши, що зараз розплачуся, розгорнулася в бажанні перестріляти всіх, але все вже було скінчено.

— Чи не поранена? — замотала головою і перевела погляд на Хейлі, що стоїть.

— Ти як?

— Нормально, — тихо відповіла вона, а я розумію, що їй боляче. Вирвалася з хватки Метью, схопила Хейлі й зі словами:

— У мене в машині аптечка є, — потягла її до захованої машини.

— Злякалася? — спитала вона, обробляючи рану. Знеболювальне вже вкололо.

— Мені не звикати, — буркнула вона.

— Ех, тепер я можу повірити, що ви з ним брат і сестра. Після сутички поводитесь однаково, — посміхнулася я.

— Ми не схожі?

— Схожі. Просто ваша схожість, найбільше, видно у вчинках, — я миттю помітила, що вона стиснула кулачки.

— Вибач...

— Що? — від мого вигуку птахи знову з дерев пішли.

— Прости мене. Я знаю, що сталося з тобою та дітьми. Вибач! Якби я не заговорила про наречену. — я скривилася.

— Знаєш, я не можу сказати, що я не злюся на тебе. Але думаю, що якби не це, то я б не залишилася з Метью. Я його кохаю. Дуже кохаю! І дітей я втратила не через новину про наречену – інший сильний шок став причиною викидня. І усвідомлення, що я можу втратити Мета, я подивилася на Хейлі, та посіріла і дивилася кудись мені за спину.

— Ой, мамо... — пискнула я, коли чиїсь руки лягли мені на плечі.

— Що ти думала? — розгорнувши мене, закричав Мет.

— Я, мабуть, піду, — тихо прошепотіла Хейлі.

— Залишся, — слізно губами просила я, дивлячись у вічі.

— Он! — загарчав Мет і Хейлі розвела руками в жесті, що мов вибачення:

— Вибач, мовляв, він тут головний.

Я вимучено зітхнула, розуміючи неминучість ситуації. Було величезне бажання оминути цю розмову, але Мет вважав інакше.

____________________________________________

Дякую за прочитання)))