Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Розділ тридцять сьомий. До останнього подиху.

Три місяці потому.
Тесс стояла перед дзеркалом і все ще не могла повірити своїм очам. У дзеркальному відображенні на неї дивилася вродлива дівчина у сукні з білого атласу, з високою посадкою талії та грецьким силуетом. Вона була особливо-прекрасна сьогодні, і це не тільки заслуга Амалії, що клопотала для неї, перетворюючи гидке каченя в лебедицю. Було у її погляді щось незвичайне. Щось, що нагадувало дитяче щастя.
Дівчина, що ще кілька років тому не уявляла свого чіткого майбутнього, дивилася у своє відображення та милувалася тією, ким змогла стати. Вона була сильною, цілеспрямованою та шалено закоханою. Вона була як ніколи щаслива від однієї думки про те, що вже за кілька годин зв'яже своє життя з чоловіком, який за волею долі став її сусідом. З тим, хто зміг достукатися до її серця і врешті дозволив їй бути поруч з ним.
За згодою обох було вирішено провести скромну церемонію вінчання в одній із церков за межею міста у колі найближчих та довірених осіб. Але навіть для такої маленької церемонії довелося задіяти десятки, якщо не сотні людей.
– Тесс, ти готова? Час виїзджати! – Амалія влізла в свої червоні туфлі і поправила волосся, яке неслухняно продовжувало спадати на її чоло. – Елліас мабуть зачекався. Дивись, бо вирішить, що ти передумала і приїде за тобою. – Вона простягла свою руку з букетом блакитних фіалок і кивнула у бік дверей. – Отримаємо тоді на горіхи. Сміливіше, ти ж лікарка!
– Ти права. – погодилася Тесс, приймаючи квіти.
– Дівчата такі дівчата! – нарікав Едгар, нервово смикаючи свою краватку-метелика, що явно завдавала йому дискомфорт. – Скільки можна чепуритися?!
– Скільки потрібно для того щоб засліплювати усіх чоловіків! – Усміхнулася Амалія, підхопивши чоловіка під руку.
Тесс мовчки йшла слідом за друзями, що весь час підтримували її, і були поруч тоді, коли вона втратила сенс життя. І зараз ці ж люди поведуть її під вінець і споглядатимуть одруження та створення нового, хай і дивного альянсу життя.
Все було настільки хвилюючим, що Тесс боялася щось говорити, щоб не знищити ілюзію, в яку вона так вірила. Нервуючи вона з силою стискала букет і те й робила, що поправляла спідниці сукні, та перевіряла кожну прикрасу на її тілі: сережки крапельки, змієподібний браслет та кольє.
– Тесс, все добре! – Амалія посміхалася, розуміючи, що відбувається з подругою, адже сама пройшла цей шлях два місяці тому. І Тесс була з нею поруч, підбадьорювала, піднімала настрій і перевіряла по сто разів усе, що треба було перевірити. – Заспокойся! Ти чудова як ніколи!
– Дякую. – зітхнула Тесс і зробила глибокий вдих. – Я все ще не вірю.
– Ага, ось побачиш свого диявола і одразу повіриш! – хмикнула Амалія. – Десять хвилин ганьби і ти будеш заміжньою жінкою!
– Не десять, – втрутився Едгар, – а тридцять. – і зойкнув, бо отримав легкий удар в плече.
– Я сама вмію підтримувати, не треба мені допомагати! – Амалія посміхнулася йому і за мить вони вдвох розсміялися.

Біля входу до церкви стояло десять кремезних чоловіків у чорних костюмах, вони тихо вітали наречену та її проводжатих легкими кивками голів. Тесс увійшла до церкви і видихнула з полегшенням, коли її очі зустрілися з очима Елліаса, який покірно чекав її біля вівтаря. Він був так само прекрасний і мужній, як і тоді коли вони вперше зіткнулися. Він був богоподібним і уособлював у собі всі ті якості чоловіка, про які мріє кожна дівчина хочаб один раз у своєму житті. І він по-справжньому кохав свою наречену, дивився на неї обожнюючим поглядом і вселяв в неї почуття безпеки.
Вони по черзі давали клятви вірності, повторюючи слова старого священика, який захриплим голосом промовляв потрібні рядки. Вони обмінялися каблучками, що стали холодними хранителями їхніх присяг, і врешті закріпили обітниці поцілунком.  
Ніжним. Неквапливим. Солодким.
– Я кохаю тебе! – Обхопивши обличчя своєї тепер вже дружини, Елліас видихнув у її губи, продовжуючи дивитися в очі.
Він був впевнений в тому, що знайшов у своєму серці спокій, що ніщо і ніхто не зможе розлучити їх. Елліас був впевнений у собі і в тій, яка тільки-но дала клятву перед Богом та свідками, що ніколи не залишить його, що завжди буде поруч незважаючи на труднощі життя.
Він вже знав, що готовий кинути все заради цієї дівчинки, що так довірливо вдивляється в його очі і не приховує свого всепоглинаючого кохання. Він готовий був залишити тіньовий бізнес у минулому, але хотів переконатися, що місто буде в правильних руках після його відходу від справ. Зректися корони не так легко. 
Та сьогодні все це не було важливо. Сьогодні є лише вона!
– Я кохаю тебе, Елліас. – відповіла Тесс, посміхаючись до свого чоловіка.
Церемонія була завершена, і молодята пройшли за своїми свідками до лімузину. Попереду була закрита вечірка в одному з ресторанів подруги Елліаса, що нещодавно вступила в права і досить добре вела свій бізнес. Звичайно ж не обійшлося без маленьких конфузів, як і належить будь-якому пристойному весіллю. Дорогою до ресторану мотор лімузина затих, і всій компанії довелося перебратися в джипи, що слідували кортежем за ними.
Це маленьке непорозуміння розсмішило всіх, і змусило пореготати з власної не бездоганності. Амалія та її чоловік, який насправді виявився одним із її давніх клієнтів, та до того ж одним із підприємців, що своєю діяльністю розвивали місто, не могли стримувати свій регот, навіть тоді коли всі вже заспокоїлись. Хоча Раміль був старший за Амалію на десять років і зовсім не вписувався у формат обожнювання жінок, адже був повненьким та не вражав зовнішністю, та те як він поводився зі своєю коханою – було показником всього того за що його покохала така красуня.
Амалія була красивою і яскравою дівчиною, і могла отримати у свій полон будь-якого вродливого чоловіка, але зупинила свій вибір на Рамілеві. І не тому, що у нього були гроші, адже дівчина і без того була із забезпеченої родини та могла не відмовляти собі ні в чому. Справа була в іншому. Вона справді мріяла бути з людиною, яка зможе бачити у ній жінку, а не ляльку, тим хто буде зважати на її думку і не сумніватиметься в її можливостях.
Едгар вперше показав свою красуню-дружину, що так само як Амалія знайшла в ньому свого принца і була вдячна за його вміння опікуватися нею та дарувати жіноче щастя. Красива жінка середніх років з хлопчачою зачіскою була на шостому місяці вагітності і виглядала втомленою, але все ж таки не відмовилася від вечірки, адже хотіла відчути себе живою за межами звичної їй обстановки.
Гостей було близько тридцяти чоловік, і всі вони так чи інакше були пов'язані з тіньовим бізнесом. Деякі гості прибували, щоб висловити свою повагу Елліасу і залишали подарунки на спеціальному столі праворуч від столу молодят. Здавалося, казка не може бути затьмарена нічим. Здавалося весь світ радів разом з ними.
Тесс боялася поводитися неналежно статусу дружини Елліаса, тому скромно відсиджувалася в кріслі, споглядаючи за веселощами гостей. Але Амалія не збиралася допускати такої бездіяльності. Вона витягла подругу до центру умовного танцполу і не відпускала її рук, поки Тесс не розслабилася і не віддалася ритму.
– Тесс, не звертай на них уваги! – Прокричала Амалія, – Ти не повинна змінюватися заради цих чиновників і бандитів! Ти повинна бути такою, яка ти є, щоб Елліас не забувався про те кого взяв за дружину! – І додала з посмішкою, – хоча я впевнена, що він може психанути і розстріляти тут усіх, якщо ти його попросиш!
– Божевільна! – вигукнула Тесс і помітила рух ліворуч.
Вона подивилася по сторонах, шукаючи очима Елліаса, але так і не змогла знайти його. Занепокоєна і рішуча, Тесс сказала Амалії, що хоче сама подивитися що відбувається зовні, адже чітко бачила, в якому напрямку був рух людей. І погодившись між собою, подруги швидко пішли до виходу.
– Що там відбувається? – Запитала Амалія одного з охоронців, який почувши їх наближення, обернувся.
– Якийсь п'яний мажор вимагає пропустити його. – пояснив чоловік.
– Де Елліас? – Тесс дивилася перед собою і чітко розрізняла голоси тих, хто говорить. Одним із них був Раян. – Я хочу підійти до них. – попередила вона, і підхопивши спідниці сукні пішла слідом за охоронцем, що погодився супроводити її ближче до конфліктуючих.
– Я не піду поки особисто не привітаю Тесс! – На останньому слові вигукнув Раян імя нареченої і похитнувся.
– Йдіть звідси, поки вас не розвезли мої люди! – спокійно і холодно попередив Елліас, не дозволяючи своїм хлопцям зрушити з місця і усунути причину, що привертала до себе стільки уваги. – Ти не хочеш повторення нашої останньої розмови!
– Не хочу! – хмикнув Раян і потер праву щоку. – Ти мені тоді щелепу вибив. – і одразу підбадьорився, розпустивши пір'я напищення. – Але я вимагаю побачити Тесс! Нехай знає, за кого вона вийшла заміж!
– За кого? – запитала Тесс, зупинившись поряд з Елліасом, що зовсім не очікував побачити її тут.
– Тесс, повернися до ресторану! – з деякою роздратованністю попросив він, але побачивши рішучість в її погляді, дозволив залишитися.
– За жорстокого чоловіка! – виплюнув Раян і скрививши губи, слідом надягнувши маску жалості, простогнав. – Я так люблю тебе, Тесс! Ти не уявляєш, на що я готовий піти заради тебе!
– Раян, – Тесс дивилася на хлопця з жалем і не хотіла, щоб йому завдали шкоди. – Будь ласка, повертайся до себе додому. Ти п'яний і це не найкращий час для з'ясування стосунків.
– Звичайно ж! Як скажеш, Тесс! – кивнув він і хиткою ходою попрямував до машини, в якій на нього чекали приятелі. Але зробивши кілька кроків, він зупинився і попросив, – Тесс, можу я обійняти тебе в останнє?
– Ні! – різко відповів Елліас, і, перехопивши руку Тесс, глянув на неї тим вбивчим поглядом, який забороняв їй навіть дихати. Він знав, що в серці його нареченої занадто багато добра і жалості, що вона погодиться на таку провокацію, а тому не збирається допускати цього.
– Тесс, пішли всередину! – Підключилася Амалія, відчуваючи небезпеку. – Цей псих здатний зробити якусь пакість! Як він взагалі дізнався про це місце?
– Тільки, – Тесс майже піддалася на вмовляння, і попросила Елліаса про послугу, – нехай він в цілості та безпеці дістанеться додому. 
– Даю слово. – пообіцяв Елліас.
Варто було Тесс та Амалії зрушити з місця, як Раян прийняв своє останнє рішення. Він смикнувся до них, вигукуючи ім'я нареченої і не встигнувши дістатися до бажаного об'єкта, був перехоплений Елліасом. Але в ту мить ніхто не очікував, що п'яний хлопець буде цілком тверезим і розважливим у своїх діях. Здається він і не збирався дотягтися до Тесс, його ціль була набагато ближчою.
– Це тобі за те, що дозволив принизити мене на очах Тесс! – прошипів Раян, продовжуючи прокручувати викрутку в тілі Елліаса.
Удар припав рівно в ліве підребер'я, прорізаючи плоть і завдаючи важкого тілесного ушкодження. І з кожним новим проворотом з щойно утвореного отвору витікало все більше крові, а біль спотворював обличчя чоловіка в костюмі нареченого. Ніхто не зміг відреагувати на зброю, яка з'явилася в руках хлопця, що так впевнено тримався і прикував погляди всіх до Тесс, забувши про те, що не тільки вона потребує захисту. 
Раян був переможцем у цій сутичці і сміючись в обличчя свого ворога, збирав лаври з емоцій оточуючих, які щойно зрозуміли, що сталося насправді.
Але Елліас не міг дозволити цій психічно-неврівноваженій людині піти з місця події безкарно, тому зібравши залишки сил, зробив свій хід. Він все ще утримував Раяна за праву руку, не дозволяючи йому усунутись і різко перехопив ініціативу на себе. Впевнено витягаючи викрутку зі свого тіла, під натиском змусив здивованого хлопця, всадити собі цю закривавлену зброю в живіт.
Скривившись від болю, Раян закричав, і повільно опустився на коліна, продовжуючи стискати рукоятку викрутки. Елліас все ще тримався на ногах, хоча йому і довелося притиснути долоню до рани, що кровоточила. Він повинен був переконатися в тому, що цей псих не зрушить з місця і не дотягнеться до Тесс.
Друзі Раяна вже поспішали до нього на допомогу, розмахуючи руками і вигукуючи різного роду лайки. Але на цьому етапі охорона вже була готова до всього. Охоронці оточили Елліаса, захищаючи його від Раяна та інших. Гості, які так само вийшли надвір, усім своїм виглядом показували, що ніхто не був готовий побачити цю неприємну сцену на урочистості.
Тесс не одразу повірила, що почула все правильно. Вона шкірою відчула на собі жах, коли пролунав бавовняно- тріскаючий звук. Коли вона обернулася, то побачила Елліаса і Раяна застиглими зовсім близько один до одного і насупившись, спостерігала за розвитком цього раптового зближення. Але вона вже тоді знала, що трапилося щось непоправне.  
За кілька кроків вона підскочила до свого чоловіка і кинувши косий погляд на Раяна, зрозумівши, що щойно сталося. Сльози самі котилися по щоках, пощипуючи очниці та затуманюючи погляд, але руки з холодним розрахунком проводили процедуру. Вона не замислюючись відірвала шматок внутрішньої спідні, що був із відповідного матеріалу, щоб використати його як тампон для рани.
Амалія опинилася поруч і так само холодно допомагала оглянути Елліаса, що вже не міг триматися на ногах. Його обличчя вмить зблідло, і здається він втрачав свідомість. Хтось вже набрав швидку, а хтось пояснював гостям, що свято скасовується. Едгар віддавав накази своїм хлопцям, щоб ті допомогли перенести тіло Елліаса в машину та забезпечили доступний та беззупинний маршрут до госпіталю. Інші ж мали конвоювати другого постраждалого, і не допустити його зникнення.