Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей 📚 - Українською

Читати книгу - "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей"

428
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей" автора Антон Дмитрович Мухарський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68
Перейти на сторінку:
class="p1">– Еге ж! Черга, як до Майкла Джексона… – посміхається вона.

Якийсь час сидимо мовчки.

– Марічко, – нарешті кажу я, зібравшись з духом. – Маю до вас серйозну розмову. Ви готові приділити мені декілька хвилин?

– Так, готова…

– По-перше, Марічко, я вам дуже вдячний за ту величезну роботу, яку ви проробили, працюючи над нашим альманахом. Без вас цей проект був би неможливим, особливо зважаючи на те, що останній місяць я пролежав з інфарктом в лікарні.

– Дякую, але мені здається, ви трохи перебільшуєте.

– У жодному разі, бо знаю, що кажу. По-друге, я вам дякую за організацію сьогоднішнього концерту. Це тріумф для Ореста і його колективу. Ви бачили, який він щасливий?

– Так.

– Пам’ятаєте, тоді, 18-го лютого, на Майдані ми зустрілися і відправили вас до КМДА, а самі понесли покришки на передову? Ви були тоді така натхненна, розпашіла. Ми ще дорогою з хлопцями зійшлися на думці, що ви дуже красива, розумна і талановита. Якомусь чоловікові вельми поталанить опинитися з вами поруч!

– Дякую за комплімент, – шаріється вона.

– Ну і, нарешті, третє питання… Почну здалеку. Я вже немолода людина…

– Ніколи так не кажіть! Ви молодий і здоровий!

– Згоден, я підстаркуватий юнак із хворим серцем, хронічним панкреатитом, рефлюкс хворобою та невротичними синдромами, що супроводжуються приступами панічного страху…

– Щось не спостерігала…

– Я все це старанно приховував, а тепер кажу як є.

– Для чого?

– Не поспішайте, слухайте… Крім усіх хвороб, я батько п’ятьох дітей, четверо з яких неповнолітні, а ще – цілковитий банкрот. Адже моя дружина зробила усе, аби загнати мене у штучні борги. На сьогоднішній день за підробленими виконавчими листами я їй винен більше півмільйона гривень.

– А що кажуть юристи? У вас є юристи?

– Так, у мене є юристи, і вони кажуть, що я повний ідіот, оскільки погодився підписати цей кабальний шлюбний договір, який ми спробуємо розірвати, але поки він діє, я офіціально з пенею та іншими нарахуваннями маю сплачувати Анжелі Негоровій близько шістдесяти тисяч гривень щомісяця.

– Шістдесят тисяч! Це ж нереальні суми!!! Треба звертатися до суду…

– Зараз маємо у провадженні близько десятка справ, але на кожну справу юристи Негорової подають апеляцію, й усі справи відправляються до апеляційного суду, а потім повертаються назад, де на них знову подаються апеляційні скарги – і так можна робити нескінченну кількість разів через недосконалість українського законодавства та судочинної системи.

– Для чого це робиться?

– Для того, аби штучно загнати мене у борги й відібрати усе рухоме і нерухоме майно. Позавчора вони вривалися до батьківської квартири, де я маю частку. Мама опинилася у лікарні через нервовий зрив. Вдираються до квартири старшої доньки, погрожуючи винести звідти все. Заарештували машину… Юристи розуміють, що протилежна сторона діє абсолютно протизаконно, але у них є серйозний «дах» з колишніх регіоналів, котрі й досі мають реальний вплив на судочинну систему і можуть проштовхувати незаконні рішення. Як бачите, майже нічого після революції не змінилося. Всі там, де були. Їхній план такий: поки ми будемо довго судитися, вони встигнуть за безцінь продати усе моє майно з аукціонів, а потім, навіть якщо суд визнає нашу правоту, судове рішення не матиме зворотної дії. І я – голий.

– Навіщо вона те робить?

– Бо бажає моєї смерті… От читайте, – показую їй СМС, яке написала Анжела, коли довідалася, що я подав на розлучення:

«Ех, думаю, чєго уж там! Нє стану сєбє отказивать! СДОХНІ, СУКА! Будь ти проклят вмєстє со своімі родітєлямі і всєй своєй семьйой і всємі своімі рєволюціоннимі блядямі! Сдохнітє вмєстє со своімі дємонамі, коториє вас окружают! Отправляйтєсь в прєісподнюю во імя Отца, Сина і Святого Духа. Амінь!»

– А ви й досі одружені?

– Я ж до цього і веду, Марічко. Днями буде два місяці, як я подав на розлучення, хоча ми вже разом не живемо близько двох років. До того ж вона має роман з якимось донецьким олігархом, який «спонсорує» усі її витівки. Але розлучення давати не хоче.

– Чому?

– Каже, діти мають рости у повній родині!

– Це божевілля якесь!

– Але мені від того не легше. Я, Марічко, нормальний чоловік, ви могли це побачити на роботі. Не п’ю, не курю, не цікавлюся футболом. Невибагливий, умію готувати і сам за собою ходити. Раз на тиждень до мене приходить прибиральниця, аби навести лад у домі й випрати білизну. Єдина моя вада – багато часу присвячую творчій роботі, а ще маю трохи радикального друга Ореста Лютого, з яким ви знайомі. Окрім того, два роки самотності зі сподіваннями хоч на якесь прояснення у голові моєї колишньої дружини були нелегкі. Й усі ці роки я незмінно зберігав їй вірність. Але з моменту подачі заяви вважаю себе абсолютно вільним, адже зробив усе, щоб зберегти наш шлюб. Моє терпіння скінчилося. Думаю, діти, як виростуть, мене зрозуміють. От чому, Марічко, хочу зробити вам пропозицію: давайте жити разом!

Вона аж підстрибнула на лаві.

– Як?!

– Утрьох: ви, я і Орест. Я не обіцяю вам золотих гір, шалених пристрастей, я не обіцяю вам легкого життя, бо зараз душа моя випалена, як суха трава, а в кишенях вітер гуде. Єдине, що я можу вам абсолютно гарантувати, – це моя вірність, повага, спокій і абсолютна правда про всі мої дії, слова і вчинки, що будуть у вашому цілковитому доступі. Сподіваюся, з часом із цієї довіри і взаємоповаги може народитися справжнє кохання. А ще творчі плани, які ми з моїм другом Орестом Лютим готові з вами розділити. А от, до речі, і він!

До нас підходить Орест Лютий.

– Друже, я тільки-но зробив Марічці пропозицію жити разом, як ми з тобою і домовлялися.

– Тільки ж ти попередив про божевілля своєї колишньої, яка зовні – суцільний янгол, а насправді якась лєді Вінтер Каховського уєзда!

– Друже, не жартуй так, вона все ж таки мати моїх дітей…

– Добре не буду, вибачай. А сказав, що ти банкрот і «злостний алімєнтщік»?

– Сказав.

– А про те, що у тебе хворе серце, а у мене простатит і геморой…

– Брешеш, нема у тебе геморою!

– Але ж з роками буде. Ми вже з тобою немолоді люди і старші за Марічку років на двадцять.

– Вона це знає.

– І що каже? – Орест з посмішкою дивиться на дівчину.

– Що скажете, Марічко? – питаю я і теж дивлюсь їй прямо в очі.

– А давайте прогуляємося Києвом! – піднімається вона з лави, поправляючи спідницю. – Надворі чудова погода!

– Давайте! – погоджуємось ми і підводимося вслід.

З розчищеного від барикад Майдану долинають музика та браві

1 ... 67 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей"